«Поїхав за снарядами, повернувся з фарбою для волосся...»

Ірина Федорнак – військовий кухар, ще у 2019 році підписала контракт і долучилася до лав ЗСУ, а по його закінченню знову мобілізувалася на фронт.

Мар’ян Лазанов пішов захищати країну у лютому 2022-го, а вже у травні зустрів ту, з якою може бути самим собою, говорити про все і ні про що.

 Вона – зі Львівщини, він – із Тернопільщини, але доля їх звела разом там, де ніхто з них не міг і подумати, – на Донеччині. Там, де сьогодні ведуться запеклі бої.

Вона любить пити ранкову каву. А він робив усе для того, щоб пригостити її улюбленим напоєм і почати ранок нового дня з розмов із нею. Слово за словом, від чашки до чашки… Двох людей тягнуло одне до одного, наче магнітом. Так потроху зароджувалася нова історія кохання з ароматом улюбленого чорного шоколаду, яким Мар’ян щоразу балував обраницю.

Але лише солодощами не обходилося. Чоловік говорить: «Поїхав за снарядами, повернувся з фарбою для волосся».

«Так, він мені привозив фарбу, – підхоплює Ірина, – жіночі прокладки чи ще щось. Не кожен чоловік піде в магазин за цим. А Мар’яну можна сказати, він купить усе, що треба».

На війні дивишся не на матеріальні блага, а на саму людину, її поведінку, вчинки. В таких складних умовах люди більше пізнають та цінують одне одного.

Мар’ян підкорив Ірину своєю турботою, ласкою і добротою, а Ірина його – щирістю та справжністю.

«Мені запам’яталася її любов до тварин, особливо до плазунів. Вона дуже любить змій і всяке таке. І при кожній зустрічі з ними вона захопливо верещить. Просто так верещить, що змії, які не мають вух, дуже добре її чують», – розповідає про кохану військовослужбовець, а Ірина слухає й дзвінко сміється.

Довгі розмови та взаєморозуміння підсвічували світлом усе темне, що було навколо, у важких бойових умовах. За пів року після знайомства Мар’ян прийшов до Ірини й освідчився.

«Ми трошки шоковані тим, що така наша подія стала загальновідомою. Планували собі тихенько поїхати, розписатися і приїхати, буцімто їздили на «Нову пошту», – розповів Мар’ян кореспондентці УНІАН.

Але закоханих розсекретили. Побратими зустріли новостворену родину з невеличким сюрпризом – на дверях їхнього бліндажа зробили сердечко з цукерок. Святкували весілля усі разом, у військових умовах.

Пара запевняє, що стосунки на війні справжні й щирі. У таких умовах важко щось приховати, у будь-яку мить, у кожній ситуації проявляється справжнє обличчя людини, бачиш її неприховану реакцію... «У цивільному житті люди ставляться одне до одного більш прагматично, – вважає Мар’ян. – Дивляться: який ти, чим займаєшся, що маєш у кишені, на рахунку... А тут у нас форма однакова, косметика відсутня... Людина більш відкрита, ти її бачиш такою, як вона є». Ірина додає, що дійсно на війні дивишся не на матеріальні блага, а на саму людину, її поведінку, вчинки. Тут більше пізнають та цінують одне одного.

«У нас є викопана дуже комфортабельна кімната, яка зветься бліндажем, – сміється пара, – розмірами 3 на 1,75 м. Зі спальним місцем та опалювальною системою під назвою буржуйка».

У планах військових – домашній затишок. Мар’ян жартує, що після закінчення війни хоче достроково піти на пенсію, купити вудку і найм’якіший диван, поставити його на березі річки, ловити та їсти смажену рибу.

Закохані чекають якнайшвидшої перемоги України і вірять: країна неодмінно розквітне, а над усіма містами замайорить синьо-жовтий прапор.

Марта НЕТЮХАЙЛО.