«Коли запитують, скільки кілометрів до якогось волинського міста чи села, відповідаю: «5, 10, 20 пісень».
«Вийшов на сцену – і наче з Богом порозмовляв». В пам'ять про В’ячеслава Судиму
В’ячеслав Судима тепер співає тільки для Всевишнього
«Раптово обірвалося життя заслуженого працівника культури України, відмінника народної освіти, соліста вокального дуету «Душа Волині» – В’ячеслава Павловича Судими... Вічна та світла пам’ять», – такі болючі слова написала 2 січня 2024 року на своїй сторінці у фейсбуці його колега по дуету, заслужена артистка України Алла Опейда. На жаль, творчий тандем «Душа Волині», якому таку ліричну і влучну назву дала народна артистка України Людмила Приходько, залишився тепер з одним крилом...
В’ячеслав Судима був другом редакції «Газети Волинь». Ми захоплювалися їхньою з Аллою Опейдою сподвижницькою титанічною працею у відродженні повстанських та стрілецьких пісень, нового озвучення Шевченкового слова, неймовірно ліричними творами про рідний край... Наш колектив висловлює щирі співчуття рідним та близьким В’ячеслава Павловича, усім, хто знав та захоплювався творчістю цієї непересічної людини. Це гірка та болісна втрата для Волині та всієї України. Світла пам’ять Світлій Людині.
На жаль, творчий тандем «Душа Волині», якому таку ліричну і влучну назву дала народна артистка України Людмила Приходько, залишився тепер з одним крилом...
«Життя цікаве, бо з піснею»
Закінчив школу, відслужив в армії, одружився, здобув освіту – все швидко, ніби газету прочитав. Перегортаю сторінку – вже 60 років! Та життя цікаве, бо з піснею. Часом важко, настрою нема, болить щось, але вийшов на сцену – і ніби з Богом порозмовляв: окрилений, усе забувається. Зауважив, що навіть хвороби перед піснею відступають.
Тримати голову нижче начальства не вмію. Служити радий, прислужуватися – неохота. Так виховали батьки. Змалку привчили працювати, розраховувати лише на свої сили й бути чесним. Тато був трактористом, мама – техпрацівницею у школі. Після уроків їй допомагав: і кочегарили, і чергували разом. Знаю, що нічого не дається задарма – все треба заробити. Так само виховуємо тепер із дружиною Тетяною наших дітей.
Щастя – це впевненість у завтрашньому дні й відчуття, що комусь потрібен. Не нажив статків, мабуть, тому, що це не головне для мене.
Хай як було важко, дружина ніколи не скаржилася, що я мало заробляю. На першому місці в нас – взаєморозуміння, а не матеріальні цінності. Відпрацював два терміни на посаді селищного голови. Люди дивуються: «Ви вісім років були при владі й нічого для себе не зробили?». Я намагався більше вкласти, а не поцупити. Потім зрозумів, що керівна робота – не моє. Більше до душі праця в школі – зі спілкуванням, рухом та несподіванками.
«Співати треба наче вперше і наче востаннє»
Влада боїться правдивих пісень, які ведуть за собою. За Януковича не всі наші з Аллою (Алла Опейда – жіночий голос дуету «Душа Волині». – Авт.) композиції включали до концертної програми. Коли організатори святкової програми до Дня Незалежності почули слова пісні «Єднаймося!» – «Господи, дай подолати зневіру, що крадеться в кожен дім…», то сказали, що це не на часі. Із новою силою вона зазвучала вже на Євромайдані.
Перед концертами Алла завжди повторює: «Співати треба наче вперше і наче востаннє». З роками ми навчилися відчувати одне одного без слів.
Алла Олександрівна хоч і молодша, але в нашому колективі вона – лідерка й наставниця. Має добрий смак і вимогливий характер. На сцені працює з особливою віддачею. Перед концертами Алла завжди повторює: «Співати треба наче вперше і наче востаннє». З роками ми навчилися відчувати одне одного без слів.
Із «Автомайданом України» щовихідних їздимо на концерти в різні куточки області. Селяни роблять свій внесок до перемоги: жертвують гроші, теплий одяг, консервацію. Завдяки цим людям по-новому оцінюємо власну творчість. Після виступів дякують нашому дуетові: «Добре, що ви ніколи не схибили». Ми справді йшли по важкому, непроторованому шляху, нікуди не звертаючи. Були привабливі пропозиції, особливо під час виборів. Але ми завжди з тими людьми, які несуть правду і не продаються.
Відстань вимірюю піснями. Коли запитують, скільки кілометрів до якогось волинського міста чи села, відповідаю: «5, 10, 20 пісень».
«Якби не добровольці й волонтери, путін уже б танками по Києву їздив»
Митець повинен відчувати відповідальність перед своїми шанувальниками. Нечесно заробляти самовари в росії, а потім співати в Україні, мовби нічого й не сталося.
Успіх для мене – це досягнення моїх дітей і учнів. З їхніх перемог радію, як із власних. Мені близька думка, що виховувати треба не дітей, а себе – вони будуть нашим відображенням. У школі неможливо злукавити чи недопрацювати – діти добре все розуміють. Узяв собі за правило цікавитися в них, як настрій, здоров’я, чи добре виспалися.
Неправда, що наша молодь погано вихована. Це люди, завдяки яким відбувся Майдан, які нині стали добровольцями й волонтерами. Якби не вони, путін уже б танками по Києву їздив.
Записала Ярослава ТИМОЩУК.
Післямова
Бог покликав до раю Співця
В’ячеславу Судимі присвячую
Світлана БОЯРКЕВИЧ
Молитвами цвітуть небеса...
Задощила зима, почорніла.
Кудись ділась святкова краса,
А печаль до душі прикипіла.
Виїдає долоні сльоза,
Міг ще жити, любити, співати...
Обірвалось зненацька життя.
Ідуть з квітами люди до хати.
Бог покликав до раю Співця,
Стихли Янголи під образами.
Болю, смутку немає кінця...
У піснях залишився він з нами.
І прощальних овацій потік
Не стихає... Лунає... Лунає...
Лик Співця вже за обрієм зник,
Браму в вічність душа відчиняє...
