«Немає куди йти, бо немає могилки...»

Звання захиснику присвоїв голова Держприкордонслужби від 27 грудня 2023 року за «героїзм та мужність, проявлені під час виконання завдань із забезпечення захисту суверенітету та територіальної цілісності України». Вручення посвідчення відбулося на Алеї Героїв у Нововолинську, де є світлина Максима Білецького, – саме у роковини його загибелі.

«Мені здається, що він мене слухає»

Пані Тетяна часто відвідує Алею Героїв у центрі Нововолинська. Розповідає, що приходить до портрета сина, щоб поговорити та інколи випити із ним кави.

– Мені здається, що він мене слухає, що от зараз обізветься. Більш немає куди йти, бо немає могилки, – каже мати.

Зі слів жінки, тіло сина, який підірвався на міні, – досі перебуває на окупованій території. Розповідає, що побратими неодноразово намагалися його звідти забрати.

– Знають, де те дерево, біля якого Максим підірвався. Казали, що два рази пробували туди зайти. Неконтрольована територія… – додала Тетяна.

«Плакала, так просила, щоб не йшов учитися на військового»

2017-го року Максим Білецький завершував навчатися у школі. У випуск­ному класі розповів матері, що планує вступати до Національної академії Сухопутних військ. Але мама відмовляла, бо в країні тривала війна.

– Плакала, так просила! Заспокоївся. Але після Нового року сказав, що йде в прикордонники. Не могла я більше перечити, бо то його вибір, – говорить мати.

Знають, де те дерево, біля якого Максим підірвався. Казали, що два рази пробували туди зайти. Неконтрольована територія…

На випускному в Національній академії Державної прикордонної служби Максим Білецькій зробив своїй дівчині Світлані пропозицію одружитися.

– Він збирав стипендію, щоб купити Свєті перстень і щоб освідчитися на випуск­ному. Я кажу: «Синочку, ти ж її мало знаєш». Він хотів, щоб їй запам’яталося. Він із групою, з офіцерами, Максим усе продумав, – пригадує Тетяна.

«Син написав чотири рапорти, щоб поїхати на фронт»

Коли почалася повномасштабна війна, Максим служив на одній із прикордонних застав на Волині. Зі слів матері, його відрядили на місяць до Луцька, а потім ще на кілька місяців на українсько-білоруський кордон. У грудні він повідомив, що їде на Донеччину.

– Я плакала, просила. Він же одружився всього 4 місяці тому. А він сказав, що не залишить своїх хлопців, – каже Тетяна.

Мати не хотіла, щоб Максим їхав на передову. А, як з’ясувала після його загибелі, він  від початку війни  писав рапорти, щоб туди потрапити.

– Мені казали хлопці, що йому чотири рапорти порвали. А він так туди рвався, – розповідає пані Тетяна.

«Вони налагоджували зв’язок між Бахмутом і Соледаром, і їх почали оточувати»

Зі слів матері, Максим служив у комендатурі швидкого реагування. 15 грудня 2022 року його підрозділ приїхав на Донеччину. Зв’язківці прибули на підсилення і мали налагоджувати там зв’язок.

– Подзвонив уночі і сказав, що «просто капєц там». Їх почали оточувати вагнерівці. Там таке робилося… Вони виходили з того оточення, і він підірвався, – не стримує сліз мама.

У Тетяни ще є два сини, заради яких намагається жити звичайним життям. Каже, що їй пишуть у соц­мережі побратими та друзі Максима. Дякують та пишаються тим, що були з ним знайомі. До фотографії старшого лейтенанта Білецького хтось постійно приносить живі квіти...

Олена ПАРАЙ

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Volyn Nova.

Читайте також: Дружині та синочку полеглого Героя з Волині вручили його високу нагороду.