Слава Героям!
Наші ангели на землі одягнуті в піксель
За родинним столом у Святвечір напередодні Водохреща мова зайшла про наших полонених. Згадали радісний момент нещодавнього найбільшого обміну. Пораділи за родини, в які повернулись учорашні бранці. Це світлий промінчик на тлі останніх сумних подій. На жаль, ще багато наших воїнів та цивільних перебувають у страшних російських застінках
І найбільше емоцій викликало якраз відео, де видно вгодованих російських полонених та вкрай знеможених наших. Після звільнення з’явилось багато розповідей про дикі тортури, яких зазнали 90 відсотків наших людей у полоні ординців. Тож знову та знову виринали запитання: «Як можна бути такими нелюдами?», «Чому росіяни такі жорстокі?» «Чому з таким озвірінням прагнуть знищення українців?». Звідки це взялось у «братів»?
Але ж так було завжди! росіяни у своїй масі не змінились з часів Івана Грозного з його оприччиною. Зараз вони мають ракети, танки та айфони, але ментально залишились у XVI столітті. Вони такими були, є і, головне – будуть. Бо так виховують своїх дітей. У ненависті і в покорі до царя.
Ми дивуємось нинішнім тортурам, а згадайте вирізаний Батурин 300 років тому?! Масові розстріли у Києві 100 років тому. Голодомори, тюрми та Сибіри. Це тільки злочини щодо українців. А такі вони вчинили щодо багатьох покорених народів.
Голодомор – це взагалі щось позамежно нелюдське. Коли матері їли своїх дітей, коли вимирали цілі села.
Нема ніяких меж вигадливості у способах росіян когось знищити. І вони демонструють готовність це повторити. Й повторять. Будуть вбивати, саджати, виганяти та залякувати. Доведено Бучею, Ізюмом та всіма окупованими селами і містами.
І єдині, хто, стоять їм на заваді, – ЗСУ. Саме чоловіки та жінки, які зустріли Святвечір не вдома за столом, а на позиціях, не дають повторити московитам те, що вони робили вже не раз. Вони – наші ангели на землі.
