Подаруй мені… мене. Колонка мами 4 дітей
– Мам, а коли ми ще підемо на ковзани? Правда ж, ми підемо знову?! – малий домагався відповіді з такою настирливістю, наче від цього залежало щось дуже важливе у його житті
Насправді ті ковзани обійшлися мені не просто у ціну квитка, обіцянку змінити ліміт гри на телефоні, а й у добряче нервування. Після кількох падінь син просто махнув рукою на боротьбу з ковзкими ногами та кригою і зі слізьми почав вимагати, щоб ішли додому. А тим часом у моїй пам’яті були щасливі очі мого тата, який за всю свою премію, отриману на заводі, купив мені перші ковзани, які саме «викинули» у продаж. Біленькі черевички з гострими лезами для ковзання спочатку забезпечили мені чимало синців, зате потім – неймовірне відчуття волі у тілі та радість від того, що їх таки вдалося впокорити. Я дуже хотіла і хочу, щоб мої діти відкривали нові емоції, осягаючи свої можливості й дари людства. Опановували нові уміння.
Ковзани – це досвід, який я пережила. А тепер – і мої донька й син. І то не просто розвага, як може здатися на перший погляд. У неї катання на льоду перетворюється пізніше. А спершу – це впокорення свого страху, спостереження за своїм тілом і підступним взуттям, винаходи у рухах – справжня боротьба.
І справжньою перемогою для мене було врешті-решт почути запитання-надію від малого про нову зустріч із ковзанярством. Бо ж перед тим ми добряче посперечалися про те, що уже й негайно за його бажанням ми з ковзанки не підемо. Ми з донькою переконували його, що це заняття може дарувати справжню насолоду. Лиш треба трішки потерпіти перші незручності і дочекатися, коли усе з усім подружиться.
Колись в одному фільмі героїня пояснювала, чому вона обрала одного хлопця, а не іншого. Вона сказала глибоку фразу: «Один із них постійно дарував мені себе, але мені припав до душі той, хто зумів відкрити для мене – мене». І хоч там ішлося про кохання, усе ж, думається мені, у нас із нашими дітьми діє схожа форма взаємин. Важливо не стільки віддавати їм усе, чого навчилися ми у житті, а допомогти їм відкривати себе, свої можливості, відточувати свої здібності – і тим зміцнювати віру й самооцінку.
Маєте свої відкриття, як жити з дітьми цікаво, – діліться. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 2, «Цікава газета на вихідні».
Оксана КОВАЛЕНКО, мама.
