Сергія Параджанова реабілітували через 50 років після вироку (Відео)
Видатний кінорежисер вірменського походження, який народився у Тбілісі, сидів у російській в’язниці за український націоналізм
Відзнятий на кіностудії імені Олександра Довженка фільм режисера Сергія Параджанова за повістю Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків» (1964), в якому головну роль зіграв Іван Миколайчук, операторський цех очолював Юрій Іллєнко, а музику написав Мирослав Скорик, – очолює рейтинг найкращих фільмів в історії українського кіно.
Національна комісія з реабілітації за поданням Українського інституту національної пам’яті реабілітувала кінорежисера Сергія Параджанова через 50 років після вироку. Про це 9 січня, у день 100-річчя Параджанова, повідомив директор УІНП Антон Дробович.
«На своєму останньому засіданні в грудні 2023 року Національна комісія з реабілітації за поданням Українського інституту національної пам’яті реабілітувала видатного кінорежисера-вірменина, який народився у Тбілісі та сидів у російській в’язниці за український націоналізм, – написав він. – З'являється надія, що згодом будуть розглянуті й інші складні та резонансні справи українських дисидентів, яких судили в СРСР як за політичними, так і за сфабрикованими загальнокримінальними статтями».
Сергій Параджанов – режисер, сценарист, художник – народився у Тбілісі 9 січня 1924 року. У 1964-му він презентував фільм «Тіні забутих предків», який зняв за мотивами повісті Михайла Коцюбинського.
Прем’єра стрічки в кінотеатрі «Україна» стала актом протесту української творчої інтелігенції проти політрепресій, що відбувалися в СРСР.
У 1973 році влада СРСР звинуватила Сергія Параджанова в «українському націоналізмі та гомосексуалізмі».
У 1973 році влада СРСР звинуватила Сергія Параджанова в «українському націоналізмі та гомосексуалізмі». 25 квітня 1974-го Параджанову дали п’ять років колонії суворого режиму, які він відбував у Лук’янівській тюрмі та у колонії в Перевальську. «Гомосексуальна» стаття не давала йому шансів вижити. Однак він став неабияким авторитетом у тюрмі.
Завдяки міжнародній кампанії протесту був звільнений 30 грудня 1977 року. Зважаючи на заборону жити в Україні, поселився у Тбілісі, надалі зазнавав переслідувань з боку радянських репресивних органів.
Через ідеологічну цензуру не вийшли фільми «Intermezzo» (за Михайлом Коцюбинським), «Київські фрески», «Ікар», «Сповідь».
Серце Сергія Параджанова зупинилося у 1990 році в Єревані. У 2020-му померла його колишня дружина Світлана Щербатюк, а у 2021 році – єдиний син Сурен. Вони так і не дочекались реабілітації режисера.
Так говорив Метр:
• «Найстрашніше – проґавити прекрасне!»
• «Я помщуся світу любов’ю».
• «Мною все життя рухає заздрість. Я заздрив красивим – і став привабливим, заздрив розумним – і став непередбачуваним».
• «Час великодушний і справедливий – він очищає пам’ять, знімає наклепи і образи із засуджених, воскрешає забутих, судить неправедних».
• «Не знаю, що чекає на мене, але знаю, що хотів померти на Україні. Хоч би там як, а я їй багато чим завдячую. Вона велика і друга моя Батьківщина».
• «Веселіться на повну міру, як це робив я. Є що згадати. Інакше було б шкода і себе, і життя! І що життя, якщо немає принципу і капризу?!».
Лія ЛІС.
Читайте також: Відомий волинський майстер створив яйце з дроном (Фото).
