Як на Волині «монахині» прямо на вокзалі робили канапки і чай біженцям

Перші дні були найважчими

– У перші дні війни ми їздили бусом повз блокпости, які почали створювати, і видавали  пакунки з харчуванням, сформовані раніше для дітей з інвалідністю, – розповідала Ірина Штань, менеджерка з проєктів «Карітас-Спес» Луцької дієцезії. – Ми розуміли, що війна поставила нові виклики перед нами, що треба переформатувати роботу. Але як? Ще ж не знали, що можемо запропонувати тим, хто потребує допомоги (а їх із початком бойових дій ставало більше), чи вистачить нам ресурсів. Тож вирішили виокремити першочергові потреби, зосередитися на них.

З перших днів повномасштабного вторгнення росії ми вели перемовини з нашими закордонними партнерами, центральним офісом «Карітас-Спес» про надання  нам того, що необхідне для переселенців, які почали прибувати на Волинь, а також для місцевих сиротинців, лікарень, благодійних організацій, з якими співпрацювали.  І вже 12 березня отримали перший гуманітарний вантаж: продукти харчування, засоби гігієни, медичні розхідні матеріали, антисептики. Разом із командою наших волонтерів, сестер-монахинь зі згромадження Сестер Святої Терези від Дитяти Ісуса та волонтерів «Карітас-Спес» парафії Святого Петра і Павла з другої половини березня організували пункт надання допомоги на залізничному вокзалі у Ковелі – годували втікачів від війни. Робили їм канапки, чай, каву. Щодня через нас проходило до 200 біженців із регіонів, де велися активні бойові дії. Одні з них приїхали на Волинь, аби залишитися тут, інші їхали у Польщу. Ми і в мирний час співпрацювали з органами влади – долучалися до надання допомоги соціально незахищеним верствам населення, а з початком війни контакти стали ще тіснішими. Ми виїжджали у Рожище, Колки, Мар’янівку, інші населені пункти області, які приймали людей у центрах для вимушених переселенців, забезпечували їх продуктами, санітарно-гігієнічними засобами.

Добрі справи не потребують розголосу

Спочатку,  коли біженців було ще небагато, волонтери з «Карітас-Спес» видавали пакунки, які б допомогли протриматися певний час, у порядку живої черги, але коли вона стала великою (хвіст тягнувся аж до воріт території місії), довелося призначати дні і години видачі. Щовівторка та щочетверга її працівники та добровільні помічники фасували і видавали більш як по 150 продуктових наборів. Люди могли приходити по допомогу щомісяця, а то й частіше. Однак тих, хто опинився у скруті, було багато, а ресурси благодійників не безмежні...

– Аби не залишити обділеними тих, хто справді потребував підтримки, ми перейшли на реєстрацію, – продовжує розмову пані Ірина. – Шукали таких у телеграм-каналах, групах тимчасово переміщених осіб, направляло їх до нас і управління соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, департамент соц­політики. Тільки з березня по травень 2022 року отримали 7 гуманітарних вантажів, загальною вагою 115761 кг.

–З початком війни «Карітас-Спес» Луцької дієцезії підтримував і мешканців центру для вимушених переселенців, котрі знайшли прихисток у Луцькій художній школі, забезпечував речами першої необхідності їх, а також тих, котрі проживали  у Луцькій, Горохівській, Мар’янівській громадах, біженців, які знайшли прихисток у Володимирі, Маневичах, Ковелі. Допомагали й волинянам, які опинилися у скруті, –  додає отець Роман Бурник, директор місії. 

Люди, які опинилися в складних життєвих обставинах, зокрема ВПО можуть звертатися за адресою: м. Луцьк, вул. Кафедральна, 17, тел. 0673089197.

Зазначу, що карітасівці допомагали втікачам від війни не лише продуктами, які давали змогу сім’ї прожити деякий час, санітарно-гігієнічними засобами , а й медикаментами. Вимушені переселенці  отримували ваучери на придбання  ліків, виробів медичного призначення (їх могли взяти й місцеві мешканці з хронічними хворобами, інвалідністю І і ІІ груп, ті, кому за 70 років). Підтримували людей, чимало з яких втратили житло, а то й рідних, і добрим словом, порадою, надавали психологічну допомогу, вселяли душевний спокій та  надію на завтрашній день. А це у перші тижні війни було так важливо.

Ми розмовляли з отцем Романом Бурником та Іриною Штань, а за дверима офісу лунали дитячі голоси. Як з’ясувалося, відвідують «Карітас-Спес», діляться своїми проблемами не лише дорослі. У дієцезіальному осередку створили так званий дитячий простір, де проводять заняття із творчого розвитку, працює психолог.

Поцікавилася у співбесідників, чи не втратили з початком війни партнерів, з якими працювали раніше. Добродійників таки поменшало, але ті, котрі підтримували постійно, зокрема благодійна організація «Бокернер Кліке» з Німеччини, залишилися. Правда, і вони, й інші закордонні донори, за словами отця Романа, допомогу стали виділяти більш цілеспрямовано, переважно під актуальні нині проєкти. Вона спрямовується туди, де найбільш потрібна, – у регіони України, де тривають активні бойові дії. До того ж міжнародна організація «Карітас» підтримує й наших біженців у Польщі, Німеччині, Чехії, інших країнах.

Читайте також: На Волині виявили грип у птиці: які вжито заходи.

«Карітас-Спес» у перекладі з латинської мови означає любов, надія. Тож її працівники, волонтери з любов’ю надають допомогу тим, хто її потребує, розвивають традиції доброчинності на засадах християнських морально-етичних цінностей. 

– Поміч ближньому червоною ниткою проходить у Святому Письмі та дуже важлива для віруючої людини, – каже отець Роман Бурник. – «Усе, що ти зробив одному з братів моїх менших, – зробив мені» , – йдеться там.

Люди, які опинилися в складних життєвих обставинах, зокрема ВПО можуть звертатися за адресою: м. Луцьк, вул. Кафедральна, 17, тел. 0673089197.

Євгенія СОМОВА.