Народний депутат України сам відвіз сина в «Азов»

 

Воїну назавжди залишиться 28 літ. Він син відомого українського підприємця і політика, народного депутата двох скликань Верховної Ради України Віталія Цехмістренка.

Щоб засвідчити, якою світлою та відважною людиною був Григорій, мати Героя, Людмила Цехмістренко, переповіла «Фактам» історію, яку почула від його побратимів:

– Син виконував місію на лівому березі Дніпра (вони дісталися туди на гумових човнах). Їм вдалося взяти там у полон вісьмох російських військових, щоб згодом обміняти на наших полонених. Але один із росіян отримав під час бою поранення в живіт. Григорій його оглянув, і зрозумів, що той не виживе. Тож пораненого лишили на місці. Він дуже кричав від нестерпного болю. Наші з полоненими вже пройшли під пересічним вогнем частину шляху назад, аж раптом мій син звернувся до командира: «Дозвольте повернутись – хочу вколоти морфій тому росіянину, щоб він помирав без болю». Командир і хлопці казали Григорію, що це небезпечно – ведеться вогонь. Син стояв на своєму. Командир врешті дозволив йому повернутися. Григорій благополучно дістався пораненого, вколов йому морфій і наздогнав своїх. Уже після завершення операції побратими спитали його: «Чому ти так вчинив?» – «Тому що він (той росіянин) людина», – відповів мій син. Це, певно, свідчить про те, що Григорій отримав при хрещенні душевне світло.

 Він був дуже хорошою, позитивною, чуйною людиною. Надзвичайно любив життя.

Людмила Цехмістренкокаже: син давно розумів, що буде велика війна і приїхав в Україну за тиждень до початку вторгнення, хоч перед цим жив за кордоном. Його батько Віталій перебував в Україні. У перший же день великої війни він відвіз Григорія в полк «Азов».

 – Чоловік зателефонував мені і розповів про те, що син пішов воювати, – згадує мати. – Тут слід сказати, що Григорій вивчився на військового медика у військовому університеті на Мальті. До того ж протягом шести років пройшов декілька різних медичних курсів. Став дуже хорошим парамедиком. Він готувався до участі у війні з росією – усвідомлював, що путін, скоріш за все, нападе, не криючись. Ми з чоловіком із недовірою до цього ставилися. Але, на жаль, помилилися – син виявився правим.

Медик стягнув трьох поранених докупи і почав надавати їм допомогу. В цей час він відчув, що летить ще один снаряд і накрив бійців собою. Сам загинув, а їх врятував.

У перший же день Григорій витяг з поля бою свого командира, у якого було важке поранення. Він надав йому допомогу на місці, а потім ніс на собі два з половиною кілометри. Командир живий – Григорій врятував йому життя…

На жаль, Григорій Цехмістренко загинув рік тому під Бахмутом. Його група потрапила у засідку. Медик стягнув трьох поранених докупи і почав надавати їм допомогу. В цей час він відчув, що летить ще один снаряд і накрив бійців собою. Сам загинув, а їх врятував. Один із врятованих і досі воює…

Григорій загинув 28-річним. Не був одруженим. «Його питали, чому не створює сім’ї. Син відповідав, що не знає своєї долі, не хоче, щоб за ним сумували дружина і діти», – плаче мати.

У Григорія залишилася сестра Аліса. Вона розповідає, що дуже любила свого брата, вони міцно дружили. У день, коли Григорій загинув, серце підказало їй, що його більше нема.

– Тієї ночі о 2.30 він приснився мені. Уві сні ми стояли біля вікна. За вікном було дуже яскраве світло – біле, сліпуче, – пригадує Аліса. – Брат сказав: «Алісо, пообіцяй мені одне: що ти будеш у безпеці». «Добре, обіцяю». Він мене сильно обняв, мовив: «Я тебе дуже-дуже люблю. Ти найкраща сестра. Я дуже за тобою сумую». І я прокинулася від страшної думки, що з братом щось сталося. Не могла зрозуміти, що саме. Зайшла в Instagram. Побратими Григорія писали, що його не стало. О п’ятій ранку мені подзвонив мій чоловік, підтвердив страшну звістку. Я не могла повірити, що втратила свого єдиного брата…

Вічна слава Герою!

Читайте також: «Лукашенко непомітно не пройде: на кордоні Волині з білоруссю прикордонники встановлюють камери відеоспостереження».