Сума у 350 млн гривень для запуску першої черги цього об’єкта, яку називають, – це крапля в морі. Адже для цього потрібні значно більші фінанси, нове обладнання, кадри.
То чи добудують на Волині шахту №10?
Про ймовірність завершення цього стратегічного довгобуду знову активно заговорили у «верхах». Але слова мають бути підтверджені ділами. Наразі цього не видно…
Як відомо, нова (єдина за часів незалежності) копальня будується майже 35 років. Скільки керівників, робітників пройшло через цей об’єкт! Скільки людей там трагічно загинуло! Скільки державних коштів «закачано» під землю і на поверхню! За скромними підрахунками, витрачено більше мільярда гривень. Був такий період, що ось-ось мали запустити її першу чергу. І передумови були цілком реальні. Чи то коштів тоді не вистачило, чи політичної волі, а чи банально бажання якогось високопоставленого чиновника.
Готовність цього об’єкта оцінюється майже на 90 відсотків. Запасів вугілля вистачить на 40 років інтенсивного добування при місячній потужності в 15 тисяч тонн. При цьому вугілля досить якісного, із зольністю до 35 відсотків, яке без збагачення сміло можна відправляти споживачеві.
Однак від цього найсприятливішого моменту минув час. Зараз, як відомо, це вугільне підприємство лише утримується у безаварійному стані. Тут тільки відкачують воду, обслуговують насосну та інші системи. Лише на це держава виділяє кошти. Фахівці давно покинули шахту: більшість із них потрапили під скорочення, дехто, бачачи безперспективність, розрахувався сам.
Наскільки мені відомо, на цей рік у бюджеті закладені кошти лише на утримання шахти №10 в безаварійному стані. А на розвиток і технічне переоснащення – нуль. То про яку добудову можна говорити?
Тому дещо дивним виглядав візит наприкінці минулого року солідної делегації парламентарів у Нововолинськ і сусідній Червоноград. Народні депутати тут провели виїзне засідання парламентського комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг на чолі з головою Андрієм Герусом. Під час зустрічі з представниками органів місцевого самоврядування та бізнесу вони обговорили питання енергоефективності та можливості зелених технологій. А ще – трансформацію вугільних регіонів та пріоритети їхнього розвитку. Та ключовим стало озвучене рішення про те, що закриття шахти №9 (вона вже давненько в реструктуризаційному списку) відтермінують, а шахту №10 планують добудувати. От тільки не сказали, коли саме.
Народний депутат Верховної Ради IX скликання, лідер Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець зазначив, що Міністерство енергетики нарешті усвідомило цінність українського вугілля, а відтак змінило вектор своєї роботи. Тому шахту №10 «Нововолинська» таки збираються добудувати, незважаючи на бажання Фонду держмайна «пустити її з молотка».
Шкода, що розуміння урядовців про справжню ціну чорного золота прийшло лише тепер, після того, як спочатку поспіхом, інколи по-варварськи, було закрито шість шахт, які, за словами фахівців, могли б ще не один десяток років видавати на-гора вугілля, працювати на економіку країни... Пізніше, в 2000-х, – ще три... Готуючи документи на реструктуризацію першого вугільного підприємства, наприклад, чиновники запевняли, що невдовзі всі спеціалісти перейдуть на десяту підземку і всім буде добре. Але цього не сталося. І по інших копальнях плани не здійснилися.
Тепер, навіть при найбільшому бажанні, нововолинський вугільний регіон відродити непросто. Важко сказати (про таке запевняють в ОДА), який проєкт може дати поштовх розвитку шахтарської галузі на Волині. І реформи й трансформації, які передбачають цивілізоване закриття шахт – працевлаштування і соціальний захист гірників, екологічна безпека та відновлення природного середовища, про які так активно дискутують на різних платформах, дещо запізнилися. Варто піти туди, де колись світилися скіпові стволи, височіли копри і вирувало виробниче життя. Хіба що в рамках проєкту «Підтримка структурних змін у вугільних регіонах України», що фінансується урядом Німеччини, вдасться фінансово долучитися до облаштування залізниці, яку планують побудувати з Рави-Руської до Червонограда. І вона має пролягати через Нововолинськ. Це, безперечно, могло би послужити розвитку індустріального парку.
А про завершення будівництва шахти №10 в рамках відновлення вугільного регіону голова Волинського теркому працівників вугільної промисловості Роман Юзефович висловився так:
– Бажання таке можна тільки вітати. Сума у 350 млн гривень для запуску першої черги цього об’єкта, яку називають, – це крапля в морі. Адже для цього потрібні значно більші фінанси, нове обладнання, кадри. Наскільки мені відомо, на цей рік у бюджеті закладені кошти лише на утримання шахти №10 в безаварійному стані. А на розвиток і технічне переоснащення – нуль. То про яку добудову можна говорити?
За словами Романа Віталійовича, зараз на шахті №10 працює лише кілька десятків осіб – найменше за всю її історію, а в цілому по ДП «Волиньвугілля» – менше однієї тисячі. Існує великий дефіцит робітників різних гірничих спеціальностей. І не дуже поспішають туди навіть ті чоловіки, які не мають роботи. Бо досі до кінця не врегульовано питання бронювання працівників гірничо-добувних підприємств.
Тому з новосіллям на новій шахті таки доведеться, напевно, почекати. До того ж в країні – війна. Хоч ситуація якраз і вимагає міцного тилу, стрімкого розвитку стратегічних підприємств.
Читайте також: Скільки заробила на Australian Open уродженка Рівненщини.
