«Налякаємо страхунчика!»
Як прогнати страхунчика: поради мами 4 дітей для батьків
– Мам, знаєш, я зрозумів, чому мені страшно бути одному в нашій кімнаті! Це все фантазія винна! Моя фантазія...
Ми продовжуємо розмову про надокучливий страх мого першокласника, і я з’ясовую, що десь те дитя почуло дуже приємний для виправдання своїх страхів факт. Переповідає, що у семирічному віці у дитини дуже бурхлива фантазія. А тоді хитро примружується і підводить риску: «То що вже ж зроблю, як у мене така фантазія!».
Тут треба додати, що в побуті небажання дитини сходити в одну з кімнат, наприклад, щоб узяти якусь забуту там річ, дуже допікає. Бо ж та річ зазвичай стає конче потрібною, коли мама й тато зайняті чимсь таким, що в цю секунду відірватися важко. А син тим часом капризує, вимагає і одночасно страждає, адже ж страшно. Що робити нам, дорослим, окрім того, що усміхатися на «залізобетонні» аргументи про виправданий страх?
По-перше, точно не сердитися, бо на свої страхи дитині впливати надзвичайно важко. По-друге, запастися терплячістю: мине час і забере з собою усе, що дорослому здається дурничкою, а малому – непереборною перешкодою. Якраз друге завдання для нас є складним, бо ми забулися, як це дошкульно було у нашому дитинстві. Ірраціональну природу нафантазованої жахівки пояснити татові й мамі непросто, а якщо батьки не пробують іти назустріч, то й геть неможливо.
Та коли дорослі бачать, що вказівки, насмішки і присварювання не допомагають (дитина все одно боїться щось робити), то вони покидають цю шкідливу для дитини взаємодію.
Наша непідтримка тільки загострює проблему: син чи донька, які звикли знаходити у батьків захист від усього на світі, почувається недобре, дитині важко і гірко. Вихід один: приймаємо свою кровинку з усіма її почуттями (і незрозумілими нам теж). Приймаємо і, якщо не можемо зрозуміти, то хоча б не глузуємо й не обурюємося. Прийде час – і все минеться, й тоді разом усміхатимемося над тим, як в одній із наших кімнат оселився страхунчик і сидів почергово то під ліжком, то за шафою.
Маєте свої відкриття, як жити з дітьми дружно й цікаво, – діліться. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 2, «Цікава газета на вихідні».
Оксана КОВАЛЕНКО, мама.
Читайте також: Встигнути в головному. Колонка мами 4 дітей.
