![«Мене притиснули прикладом до стіни і спитали, де вітчим, який служить у ЗСУ»](https://volyn.com.ua/content/thumbs/750x500/h/io/ltdsbu-3bgqn3yl36ta56j3k7wusnqot4g5eioh.jpg)
«Я просто пережив окупацію і не хочу, щоб це повторилось», – пояснює свою життєву позицію юнак.
«Мене притиснули прикладом до стіни і спитали, де вітчим, який служить у ЗСУ»
16-річний Віктор Главенко із Нової Басані, що на Чернігівщині, зібрав 20 тисяч гривень та купив для підрозділу, який вибив із його рідного села російських військових, автомобіль «москвич»
![](https://volyn.com.ua/content/thumbs/800x/6/to/6p25eu-0x0-750x500-fowgz2w4t7ngyp33qi6xnuihbuu5gto6.jpg)
Під окупацією село перебувало понад місяць, і за цей час, зізнається студент, він ще більше впевнився в тому, що допомагатиме армії аж до самої Перемоги. Трьох односельчан росіяни вбили просто так. Тому, як тільки ЗСУ звільнили населений пункт від загарбників, хлопець вирішив присвятити себе волонтерству й навіть створив власну організацію.
Спочатку допомагав розвозити гуманітарну допомогу, після того купував та передавав термобілизну, окопні свічки, маскувальні сітки. А потім дійшов і до придбання машини.
– Коли почалась повномасштабна війна, я вчився у дев’ятому класі. Страху не мав. Наш город виходив на центральну вулицю, окупанти заселились по сусідству. Коло мого двору поставили танк. Тому сенсу ховатись у погребі не було, бо всі б там залишились. На жаль, наш сусід виявився колаборантом й розповів ворогам, що мій вітчим служив у ЗСУ, починаючи з АТО, а після 24 лютого пішов боронити Чернігівщину. Й до нас прийшли кадирівці.
На жаль, наш сусід виявився колаборантом й розповів ворогам, що мій вітчим служив у ЗСУ, починаючи з АТО, а після 24 лютого пішов боронити Чернігівщину.
Питали, чи є тут українські військові, чи є зброя. Вдома були я, мама та бабуся. Ми відповіли, що ні. Вони тоді не чіпали, пішли геть.
А за кілька днів увірвалися вже вп’ятьох – буряти та кадирівці. Вимагали документи, цікавились, чи є в хаті газ та світло. Віктора притискали прикладом автомата до стіни, питали, де вітчим, який служить у ЗСУ. Шукали харчі, хоча люди самі перебивались на макаронах та бульбі. Вимагали віддати їм телефон.
– А через 33 дні ЗСУ нас звільнили. Навкруги все трусилось! Ми з рідними впали на підлогу, весь час просили Бога, щоб вижити… Й Він нас почув. Нову Басань деокупували, – розповів юний волонтер «Фактам».
Вітчим Віктора, який воював на Харківському, Вугледарському і Бахмутському напрямках, дуже пишається пасинком. Зараз хлопець навчається на медбрата у Прилуцькому фаховому медичному коледжі, згодом планує продовжити навчання на військовій кафедрі у Львові. Щодо машини для бійців, то Віктор купив її для воїнів 11-го окремого батальйону, які звільняли Нову Басань, – «бо завдяки їм всі ми вижили»! За півтора місяця він зібрав 20 тисяч гривень і придбав «москвич». Авто вже несе службу на Херсонщині.
– Я просто пережив окупацію і не хочу, щоб це повторилось, – пояснює свою життєву позицію юнак. – Не хочу, щоб знову страждали люди, щоб чоботи окупантів ступали на українську землю. Так, є люди, які із 2014 року волонтерять, – захоплююсь ними. Повірте, нашим бійцям нелегко, вони постійно дивляться в очі смерті, витрачають свої кошти на амуніцію. Мій вітчим всю зарплату віддає на потреби армії. Й разом із тим захищає нас усіх. То я й подумав, що треба допомагати воїнам.
Вікторія МИКИТЮК, fakty.ua.
Читайте також: На фронті не вистачає дронів, зате на Волині їх активно використовують контрабандисти.
![Telegram Channel](https://volyn.com.ua/src/img/channel.jpg)