Людина-ППО, яка «Іглою» збила… 7 літаків!

 «Чому мені ховатися, якщо я боєць ППО?»

Якщо додати до цього списку уражену російську крилату ракету, то стає зрозуміло, чому прикарпатця з позивним Бандит називають справжнім феноменом російсько-української війни. Таким же вражаючим є і той факт, що всі його збиття – зі старого ПЗРК «Ігла» радянського виробництва, який ніколи не дає 100% гарантії ураження.

Всі повітряні трофеї Романа здобуті на Запорізькому напрямку. Саме там він воював зенітником, як сам каже – «пепеошником». Перше збиття російського Су-25 – коли прикривав свій підрозділ у районі села Мала Токмачка.

 Далі він збивав літаки один за одним. Вже 20 червня 2022 року 19-річному хлопцю з позивним Бандит присвоїли звання Героя України.

Аби зрозуміти, що це означає, треба пам’ятати: збиття хоча б одного-єдиного літака є досягненням навіть для великого серйозного комплексу ППО на зразок С-300. Для людини ж, озброєної старезним ПЗРК «Ігла», це просто неймовірно.

Збиття хоча б одного-єдиного літака є досягненням навіть для великого серйозного комплексу ППО на зразок С-300. Для людини ж, озброєної старезним ПЗРК «Ігла», це просто неймовірно.

«Сушки як залітають, їх не чути. Їх уже чути, коли вони йдуть на розвороти. Усі ховалися по бліндажах, але я розумію, що я боєць ППО. Чому мені ховатися? Я маю це знищити, це моя ціль. Я це робив… просто виконав свою роботу на відмінно…» – розповідає нацгвардієць.

ПЗРК «Ігла» важить 18 кілограмів. Однак ви маєте бігати з нею, неначе її немає, – так зазвичай кажуть інструктори. І не тільки бігати. Робити все треба максимально швидко – з моменту активації блоку «живлення» є лише 30 секунд на постріл. Упродовж цих секунд оператор має захопити ціль і вистрілити.

«Третій був теж… просто мене вивезли з позиції на інакшу, щоб я відпочив. Щоб помився, душ прийняв. Добре, що я взяв з собою трубу. Теж кажуть – авіація залітає! Я бігом на хату зразу. Із тої хати якраз відпрацював. І теж, кажуть, є підтвердження, що збитий», – ділиться спогадами Роман. 

«Я у тапочках і одних трусах біжу до тої труби»

ПЗРК «Ігла» за технічними характеристиками – це далеко не 100-відсоткова зброя. Її ефективність оцінюють на рівні 30–45%: у тому випадку якщо переносний комплекс тримає в руках досвідчений оператор із сотнями пострілів. А не 19-річний парубок.

«Почався дощ, нельотна погода. По-любому, не буде ніяких нальотів, ще щось. Я просто думаю, що трохи відпочину… Якраз зайшов у бліндаж, роздягнувся, каву зробив. І тут по рації повідомляють, що авіація. Я думаю, йо-ма-йо, бігом із того бліндажа вилітаю. Я у тапочках, в одних трусах. Просто біжу до тої труби. Взяв, навівся і зразу випустив ракету», – згадує Гломба ще один випадок.

Тоді ввечері Роману повідомили: є результат. Це був уже четвертий збитий молодим 
нацгвардійцем літак.

Після тієї історії було ще три збиття. Зараз Роман зізнається: коли «землив» літаки, про свою безпеку не думав взагалі. Мав команду, виходив, робив пуск. Тоді йшов собі далі. Думки про те, що може прилетіти у відповідь, вимикав. Довго йому фартило. Проте одного разу щастя все ж таки підвело.

«Дивлюсь – у мене бочина розірвана»

«Це як гепнуло. Я одразу встав і почав бігти до пацанів. Я десь 200 метрів біг, дивлюсь, у мене бочина повністю розірвана, рука теж. Ну, так, як у фільмах – кров іде фонтаном, все повністю», – неохоче розповідає він про своє поранення. Каже, що через шоковий стан болю не відчував, він з’явився тільки на операційному столі, коли з нього діставали осколки.

Після операції не хотів дзвонити рідним – аби не хвилювались. Проте все ж наважився. Зараз не сумнівається, що добре зробив, адже без допомоги близьких та рідних було б важко. На самоті рано чи пізно занепадають духом навіть найсильніші.

Роман і тут зміг довести, що він – боєць. Зміг виборсатися з моральної ями та відновитися після поранення. Тепер «запорізький месник», як його прозвали в соцмережах, живе цивільним життям.

Точніше, звикає до життя без «Ігли» на плечі. І зізнається: готовий взяти до рук свою «трубу» знову.

Богдан ЗАПОРОЖЕЦЬ, АрміяInform.