Сьогодні Волинь вітає з ювілеєм відомого журналіста

 Редакція газети «Волинь» щиро вітає ювіляра бажає йому міцного-міцного здоров’я і нових творчих відкриттів!

З роси і води Вам, Григорію Карповичу!

Штрихи до портрета ювіляра

 Григорій Поліщук народився в селі Цегів, що на Горохівщині. Батьки тяжко працювали, але одного березневого світанку поспіхом змушені були віддати все нажите: десятки гектарів орної землі, лісу, сіножаті, добротний реманент, худобу, коней. Із сільради суворим жестом показали в бік селища Мар’янівка, де стояв товарний вагон. Той потяг мав доправити їх на Сибір, якщо добровільно не здали б своє майно на громаду. 

Коли помер батько, підліткові довелося швидко подорослішати, сповна скуштувати напівсирітського окрайця хліба. Злиденну реальність перемагав захоплюючий світ книги, у який хлопець часто пірнав при світлі мерехтливої лампи чи кишенькового ліхтарика. 

Із 12 років дописував як активний робсількор у районну газету, що визначило його подальшу долю: юнак успішно закінчив факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. В ті роки на майбутнього молодого журналіста справила особливе враження незабутня подія: після похорону Володимира Івасюка він з невеликою групою друзів-студентів відвідав Личаківське кладовище і щиро вклонився геніальному композиторові. Біля свіжої могили,  як хто умів, тихо й з любов’ю заспівали легендарну «Червону руту». 

Є в ювіляра ще один яскравий спомин про юначі роки, який ревно береже в серці. Понад 50 літ тому він разом із групою одержимих колег-журналістів із чарівного Полісся зійшов на найвищу вершину Карпат – Говерлу. В острівках снігу (хоч був травень місяць) друзі запримітили камінь, на якому хтось умілою рукою  безстрашно викарбував символ незламності української нації – тризуб. 

Будучи заступником редактора в газетах Старовижівського та Горохівського районів, Григорій Поліщук друкував різні матеріали (замітка, інтерв’ю, репортаж, стаття, нарис, есе). Читачі полюбили його фейлетони за актуальність проблематики, критику, дотепність, гумор, за відповідальність, яка відчувалася в кожному слові. Всі теми досліджував скрупульозно, захоплюючись розмовами з героями для своїх публікацій. До них пройшов тисячі доріг, був уважним і шанобливим до кожної доброзичливої людини. А на них, судячи з вагомого творчого доробку журналіста, йому завжди щасливо. 

У 2002 році за сприяння районної влади створив Горохівську редакцію районного радіомовлення і багато років був її головним редактором. Робота зі словом і звуком захопила журналіста настільки, що він швидко здобув шанувальників серед радіослухачів. Працював ж бо самовіддано над кожною передачею, ретельно добираючи музичний супровід.

Григорій Поліщук при місцевій газеті «Горохівський вісник» десятки років очолює первинну журналістську організацію, є членом Національної спілки журналістів України. Досвідченого журналіста знають як відомого наставника молодих газетярів. Серед них Леся Влашинець, яка нині працює в обласній газеті «Волинь». 

Григорій Поліщук активно друкувався в обласних і всеукраїнських виданнях. Про нього є сюжет в документальному фільмі «Чесно, по-журналістськи», який неодноразово демонструвався для широкого загалу на теренах країни. Фільм був створений за підтримки Святослава Пирожка. 

За творчі здобутки ювіляр удостоєний багатьох високих журналістських нагород.

Із дружиною Ганною йде життєвою дорогою 50 років. Добропорядне шановане подружжя виховало гідними дітей Вікторію і Вадима. Вадим Григорович – кандидат економічних наук, працює у Луцькому національному технічному університеті. Вікторія Григорівна – кандидат філологічних наук, працює у Волинському національному університеті імені Лесі Українки. Внучка Юлія – магістр іноземної філології, працює за кордоном.

Григорій Поліщук – співавтор книги «Село над Стиром». Він має низку прозових творів, серед яких – бувальщина «Мамині рукавиці». Її пропонуємо читати  в газеті «Волинь» за 7 лютого цього року.

Читайте також: «Мовна палітра: як українською звучать кольори».