Роботи на Волині та в Україні дуже багато!

Ось останніми днями на сайті Нововолинської міської ради був опублікований детальний список вакансій на різні смаки – від різноробочих до керівників середньої і трохи вищої ланки. І зарплати пристойні.

Найбільше підприємства потребують водіїв усіх категорій, токарів, фрезерувальників, бухгалтерів, інженерів, контролерів якості, менеджерів, логістів. Ливарне виробництво потерпає від нестачі робітників вузького профілю – сталеварів, формувальників. Без проблем можуть влаштуватися на роботу лікарі, вчителі інформатики. Але, звісно, найгостріше відчувають дефіцит робочих рук шахти. Зараз на ДП «Волиньвугілля» майже 200 вакансій: потрібні робітники очисного вибою, «комбайнери», підземні гірники, «вибухівники» тощо. Як при такому дефіциті кадрів, враховуючи незадовільні технічні умови та фінансування, ці підприємства можуть успішно працювати на енергетику країни. І склалася така ситуація не тому, що в нас перевелися фахівці. Причина в тому, що в останні роки держава кинула напризволяще таку важливу стратегічну галузь, як вугільна, впав престиж шахтарської праці. Досі до кінця не врегульоване питання бронювання працівників гірничодобувних виробництв. Тому й не поспішають туди вчорашні шахтарі. І при найменшій нагоді стараються виїхати за кордон.

Ринок праці відновлюється після падіння на початку повномасштабного вторгнення росії. Водночас через мобілізацію та виїзд біженців за кордон Україна втратила, за деякими даними, близько третини працездатних людей. Внаслідок міграції від початку великої війни в Україні суттєво скоротилася кількість кваліфікованих кадрів.

Нестача фахівців спостерігається і загалом по Волині. Станом на січень 2024 року на обліку в обласному центрі зайнятості перебувало 2912 осіб, 74% з яких – жінки. З 4034 пропонованих вакансій більшість – робітничі, «чоловічі»: в гуртово-роздрібній торгівлі, сфері ремонту автотранспорту та переробній промисловості. Деякі з них займають жінки, перенавчаючись в екстреному порядку. І оскільки іншого виходу наразі нема, підприємства й організації охоче беруть їх на роботу. Але чи це зарадить проблемі в цілому?

На сайті Work.ua опубліковано понад 158 тисяч вакансій по Україні. Традиційно найбільший попит зберігається на робітничі професії. До десятки лідерів також увійшли сфера обслуговування, продажів, логістика, медицина й фармацевтика. Дефіцитними є гірники, монтери колій, штампувальники. Бізнес також відновлюється, а робочих рук не вистачає. То як бути?

Нещодавнє опитування мобільного застосунку Gradus Research, проведене серед зовнішніх мігрантів, які досі залишаються за кордоном, свідчить про те, що до 24 лютого 2022 року більшість із них працювали у таких напрямках, як освіта, навчання, інженерія, наука, технології, економіка, фінанси, продажі та комунікації, були працівниками високої кваліфікації. Щодо українських мігрантів, то є висока ймовірність, що вони повернуться назад до свого звичного життя і роботи за фахом, адже зараз багато з них змушені виконувати низькокваліфіковану роботу, працюючи технічними та будівельними робітниками, прибиральниками чи хатніми робітниками.
Але зворотна міграція потребує ряду умов: безпека, наявність привабливих робочих місць, соціальна складова, яка допоможе адаптуватися.

Днями Верховний комісар ООН у справах біженців Філіппо Гранді заявив, що український уряд повинен розробити стратегію повернення для біженців, адже відсоток тих, хто не планує залишатися за кордоном, надзвичайно високий – від 60 до 80% (дай Бог, аби це було так!). Потрібно заохотити людей повертатися, надати робочі місця тощо. «Вони потрібні вам, щоб відновити Україну та знову бути разом!» – сказав Гранді.
Поки що дії наших можновладців цього не підтверджують. Та хай би прислухалися, адже для Перемоги на фронті потрібен міцний тил. Скільки ми будемо випрошувати у світу допомогу?