Війна 11.02.2024, 12:03

«Нас захищають Вищі сили і неупокоєні душі»

Після тяжкого поранення і десяти операцій кінологиня Лариса Борисенко повернулась до улюбленої роботи

…«Як там Лариса, моя павлоградська фейсбук-приятелька?» – почувши, що росіяни обстріляли її рідне місто на Дніпропетровщині, я неабияк розхвилювалась. І лише отримавши у месенджері повідомлення: «Я та мої рідні живі, в будинку, де мешкають донька та брат, вибило вікна», – полегшено зітхнула. Цю тендітну жінку таки захищають Вищі сили

Зустріч довелося перенести на потім

Вперше про Ларису Борисенко, керівницю Павлоградського пошуково-рятувального кінологічного загону «Антарєс», я дізналась рік тому, коли була у відрядженні на Дніпропетровщині. Волонтери цієї організації разом зі своїми чотирилапими помічниками шукають безвісти зниклих людей, живих та мертвих. А завдяки унікальній методиці, яку кінологи загону розробили самі, їхні собаки можуть виявляти людські рештки будь-якої давності. Саме тому «Антарєс» – єдина організація, яка співпрацює з Генштабом ЗСУ у проєкті з пошуку загиблих воїнів «На щиті».

Волонтери цієї організації разом зі своїми чотирилапими помічниками шукають безвісти зниклих людей, живих та мертвих.

Інформація про роботу Павлоградського пошуково-рятувального загону мене неабияк зацікавила, і я в соцмережах попросилась до Лариси Борисенко в друзі. Ми почали спілкуватися. Якось запитала, чи можна написати про неї та діяльність «Антарєсу». Лариса відповіла ствердно, пообіцявши, що вибере час для зустрічі. Домовились на кінець березня, коли «Антарєс» повернеться з чергової пошукової експедиції. Але якраз у цей час Лариса Борисенко перестала відповідати на мої повідомлення. На жаль, зустріч довелось відтермінувати надовго.

«Це сталося 10 місяців тому, 26 березня торік, – згадує моя співрозмовниця. – У Харківській області наша група, яка шукала тіла загиблих, натрапила на «розтяжку» – вибуховий пристрій, що здетонував. Постраждало троє людей і моя собака Беша. Мої травми виявились найтяжчими».

До одужання – через 10 операцій

Останнє, що почула кінологиня – якийсь тріск. Вона ще встигла запитати у супутників, що це. Більше нічого не пам’ятає. Їй потім розповіли, що був вибух. Пораненій жінці наклали турнікети, завезли до стабпункту. Потім перевезли у лікарню міста Барвінкове на Харківщині, де медики прийняли перший бій за її життя. Звідти – у Дніпровську обласну лікарню імені Мечникова. Травми були майже несумісні з життям. У жінки настав геморагічний шок четвертого ступеня. Вона втратила дуже багато крові, тому лікарі вдалися до прямого переливання від п’ятьох людей. І таки вирвали її з лап смерті. Далі на Ларису чекали десять операцій та довгий шлях до одужання.

«Отямившись, навіть не розуміючи, в якому я стані, дала собі слово, що повернусь до роботи, – каже кінологиня. – Без перебільшення – це справа мого життя. І це мене мотивує. На сьогодні я маю інвалідність 2-ї групи. Але продовжую проходити реабілітацію. Це боляче, складно, але є прогрес. І я вже виїжджаю на пошукові місії. Кожна людина має бути знайдена і належно похована – це повага до мертвих».

Знайшли тіло на глибині два метри

За словами пані Лариси, методику і зразки «запахів смерті» для тренування псів волонтери «Антарєсу» створювали самі. Результати перевищили сподівання – чотирилапі пошуковці навчилися виявляти мертвих та фрагменти тіл навіть сторічної давності. Були випадки, що розумні песики знаходили залишки людської плоті навіть на глибині 1,5–2 метри. Рекордсменкою стала бельгійська вівчарка Спаркі, власницею якої є Лариса Борисенко. На її рахунку 3 живих людей та 150 мертвих і їхніх решток. Лариса переконана: у пошуках кінологам та собакам допомагають не лише вищі сили, а й самі загублені душі. Деякі випадки просто вражають.
«Якось нам повідомили, що на території одного обійстя похований український воїн, – розповідає керівниця Павлоградського пошуково-рятувального кінологічного загону «Антарєс». – Чоловік, який його закопав, виїхав звідти. Уточнити, чи це й справді так, не було в кого. На обійсті після обстрілу вцілів лише гараж. Будинок, сараї, паркан – все розбито. Запускаємо 10-річну Спаркі. Або, як ми її ласкаво називаємо, – Шпуня, баба Люба, Парторг, Професор. Зі знанням справи Спаркі починає огляд території. Зненацька її, як зомбі, різко розвертає тільки їй відома сила. Собака концентрується на клаптику ділянки, на якій, на наш погляд, взагалі не може бути ніякого поховання. І дає впевнену позначку – тут є тіло».

Попри те, що чотирилапій пошуковиці ніхто з кінологів не повірив, вона шалено риє землю на цьому місці. Спаркі ледве звідти відтягнули. Пошуковий загін повернувся додому, але сумніви Ларису не відпускали. Тому за якийсь час вони повертаються на це місце вже з екскаватором. Ковш починає рити. На глибині півтора метра нічого нема. На перевірку запускають Бешу. Вона вривається в яму, починає рити землю і показувати, що там є тіло. І на глибині майже два метри його знаходять під шаром цегли. Герой повертається додому з небуття, у нього є ім’я. Рідні можуть його оплакати і поховати з почестями.

Результат пошуку – 11 тіл мирних жителів

«Я вижила – це головний мій підсумок за рік», – написала Лариса Борисенко 31 грудня минулого року. Незламна українка продовжує проходити реабілітацію і їздить у пошукові місії. Для прикладу, 5 січня разом із працівниками ДСНС та поліції пошуково-рятувальний загін «Антарєс» виїжджав на розбір завалів та ідентифікацію жертв ракетного обстрілу у двох місцях Покровського району Донеччини.

«Я вижила – це головний мій підсумок за рік», – написала Лариса Борисенко 31 грудня минулого року.

…Мороз, завірюха, сильний вітер, що збиває з ніг. Збиті в кров і порізані лапи собак, закляклі від холоду руки і ноги кінологів, балансування на обледенілих уламках цегли та гострих шматках арматури серед руїн розбитих будинків. У таких надзвичайно тяжких умовах доводиться працювати взимку Павлоградському пошуково-рятувальному кінологічному загону «Антарєс». «Механізм пошукової роботи такий: якщо собаки з «Антарєса» або рятувальники знаходять рештки тіл загиблих, підключаються слідчі та криміналісти Нацполіції, – пояснює Олександра Гаврилко, керівниця відділу комунікації поліції Донецької області. – Вони оглядають ці рештки, після чого вилучають біологічні матеріали. Далі за допомогою генетичного аналізатора ANDE 6C проводять ідентифікацію осіб».

Пошуково-рятувальна експедиція у Покровському районі тривала три доби. Живих на обох локаціях не виявилося. На руїнах знайшли понад сотню решток тіл. Всіх ідентифікували. Ракетний обстріл забрав життя 11 мирних людей, серед них – 5 дітей, наймолодшій дівчинці було лише три роки.

Песики-психотерапевти піднімають настрій

Окрім пошуку живих і мертвих людей, ще одним напрямком діяльності загону «Антарєс» є каністерапія (від лат. canis - собака) або візитерство. Павлоградські кінологи разом зі своїми чотирилапими помічниками ще з 2009 року працюють у реабілітаційних центрах, дитячих будинках, спецшколах. А віднедавна вони завжди бажані гості у відділенні фізичної та реабілітаційної медицини Дніпровської міської лікарні №4. Фахівці цього закладу допомагають якнайшвидше повернутись до повноцінного життя керівниці «Антарєсу». А чотирилапі загону під час сеансів каністерапії піднімають настрій його пацієнтам.

«Собаки сподобались, емоції зашкалюють! – ділиться враженнями Вікторія Пархоменко, пацієнтка відділення реабілітаційної медицини. – Від них така енергетика позитивна! Саме те, що треба таким людям у лікарні, як ми. Такі заходи сприяють одужанню! Маленькі створіння роблять велику справу».

Зараз у складі пошуково-рятувального загону є 10 універсальних собак, які однаково добре шукають і живих, і мертвих людей або фрагменти тіл. Ще 5 песиків разом зі своїми провідниками активно опановують цей напрямок. Чотирьох собак готують для пошуку живих. На каністерапевтичному напрямку – понад 10 чотирилапих. Ця робота дуже потрібна, тому набір до пошуково-рятувального кінологічного загону у Павлограді триває. За словами його керівниці, охочі навчатися за унікальною методикою пошуку загиблих є не лише з України, а й з-за кордону.