Це історія про вміння ділитися зі своїми дітьми вірою у них, у їхні можливості і добрі наміри навіть, коли обставини несприятливі до того.
Заплющені очі. Вражаюча колонка мами 4 дітей з Волині
– Сину, я тобі казала, який ти мені дорогий? – Мільйон разів, мам. – А казала, що навіть, коли сварю на тебе, ти у ті хвилини такий же мені дорогий?
Після останньої фрази, мій семирічний хлопчик дуже уважно й трохи здивовано подивився мені в очі і всміхнувся. Ця розмова у нас виникла невдовзі після того, як мусила дати йому за щось словесного прочухана. І поки син робив якийсь свій висновок із моїх слів, я робила свій – з його реакції.
Чому йому було дивно, наче ж знає, що я за нього – горою?
Коли роздумуєш над чимось, обов’язково трапляється «додатковий матеріал». Цього разу близька людина поділилася зі мною притчею про вчителя й учня, яку переповім і вам.
Якось один дорослий чоловік зустрів на вулиці свого педагога зі школи – він підійшов з подякою за великий урок – нагадав йому історію з третього класу. Тоді він, малий хлопчик, поцупив годинник у свого однокласника. А коли вчитель звернувся до всіх із проханням повернути чуже добровільно, не зміг пересилити себе і розлучитися з такою красивою річчю. Тоді вчитель сказав усім дітям вишикуватися, заплющити очі, а він тим часом перевірятиме кишені кожного. Цей хлопчик відчув, як рука наставника намацала годинник у його штанях, і завмер в очікуванні скандалу. Але нічого не сталося. Вчитель перевірив кишені і наступних дітей, а тоді скомандував усім розплющити очі, повернутися за парти та без коментарів віддав годинника власнику. Через десятки років уже дорослий учень подякував йому за те, що той не зганьбив його перед усіма. Навіть поділився: тоді вчинок учителя так його вразив, що він обрав таку ж професію – навчати і виховувати дітей. Чоловіки помовчали, а тоді колишній учень поцікавився: «Хіба ж ви не впізнали у мені того хлопчика, коли зустріли?». «Справа в тому, – відповів учитель, – що тоді я шукав годинника теж із заплющеними очима».
Це історія про вміння ділитися зі своїми дітьми вірою у них, у їхні можливості і добрі наміри навіть, коли обставини несприятливі до того.
Маєте свої відкриття, як жити з дітьми дружно, пишіть. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 2, «Цікава газета на вихідні».
Оксана КОВАЛЕНКО, мама.
Читайте також: Волинська травниця розповіла школярам про лікарські рослини Шацького нацпарку.
