Богдан Шиба, переборюючи власні докори сумління, вийшов із мегафоном до мітингу-пікету підприємців двох найбільших ринків Луцька і оголосив рішення депутатів міськради: «Облспоживспілка, а не комунальне підприємство, ще рік укладатиме угоди із торгівцями»...
Богдан Шиба, переборюючи власні докори сумління, вийшов із мегафоном до мітингу-пікету підприємців двох найбільших ринків Луцька і оголосив рішення депутатів міськради: «Облспоживспілка, а не комунальне підприємство, ще рік укладатиме угоди із торгівцями». Так само й Антон Кривицький у листопаді 2004-го вийшов на ганок мерії із мегафоном у руці, аби оголосити рішення депутатів, якому він довго опирався, але був змушений визнати: «Луцька мерія не визнала Януковича за Президента». Мусимо визнати й ми (і, вочевидь, подібні відчуття має й мер), що програна боротьба за ринки — закономірний висновок діяльності міського голови.
Олесь ГАВРИЛОВ
Насамперед запитаємо себе, чи став Богдан Шиба міським головою усіх лучан? Чи знає очільник обласного центру якийсь інший спосіб залагодження проблем, окрім як наразитися на конфлікт і почати гру у «війну». Чи зібрав міський голова компетентну команду, здатну ефективно працювати? Чи не використовував мер у гонитві за популярністю популістські методи роботи? З огляду на те, у який спосіб міська влада Луцька реагувала на виклики 2008-го, відповідь на ці питання, на жаль, негативна. В усіх починаннях Богдана Шиби нібито було раціональне зерно, або ж багатьом (і меру насамперед) здавалося, що воно там є. Прозоро продавати землю у місті? А хто проти? Забезпечити місто належним рівнем комунальних послуг? Завжди «за»! Забезпечити Вишків дешевою теплоенергією? Жодних питань! Навести лад на ринках? Хто про це не мріє! Але реальність виявилася не такою рожевою. Почався рік із того, що Богдан Павлович з неймовірною легкістю пірнув у приватизаційний конфлікт. Знову ж таки — хотілося, як краще — виручити для громади якомога більше коштів за клаптик землі на вулиці Ковельській, а вийшло... Після того, як мерія і покупці вдарили по руках і місто справді отримало кілька десятків мільйонів гривень, з`ясувалося, що тепер місто мусить за власний кошт виконувати «певні інвестиційні зобов`язання». Тоді мера звинуватили у підкилимних іграх і корупції. Але темою №1 у Луцьку впродовж усього року залишалося тепло, точніше його відсутність у двох найбільших мікрорайонах Луцька. Конфлікт між виробником тепла «Луцьктеплоенерго» та комунальним підприємством «Луцьктепло» встиг набриднути лучанам. Але міська влада цілий рік вперто бавилася у «війну». Богдан Павлович постійно твердив про «зарозумілих ділків, які шантажують місто». Мерія розпочала судову тяганину, аби повернути котельню місту. Тривалий час місто взагалі нічого не сплачувало приватникам за вироблену теплоенергію. Відтак вони боргували «Нафтогазу» (змушені розраховуватися на місяць вперед) і були вимушені обмежувати постачання тепла і гарячої води. Згодом «Луцьктепло» таки почало платити, але нерегулярно і не в повному обсязі. Це дивувало, адже лучани — законослухняні платники. Осінні обмеження подачі тепла у місті мер пояснював будь-чим — тільки не власним небажанням домовлятися. Найрезонанснішим стало грудневе відключення — тоді боляче було дивитися на діток, що мерзли в школах і садочках 33-го і 40-го кварталів. Шиба пояснив це відключення зміною власника на «Луцьктеплоенерго». Мовляв, це супроводжується конфліктом і керівництво й почало «ігри з краном». Тільки особисті гарантії голови ВОДА Миколи Романюка дали змогу тоді нагріти місто. Відтак констатуємо, що у 2008-у міський голова ані не повернув котельню у комунальну власність, ані виробив стратегії договірних відносин із її теперішніми власниками. І заручниками такої ситуації залишилися, звісно, лучани. Інша болюча точка — альтернативна система обігріву ЗОШ №12. Вчителі й учні і справді раніше частенько сиділи у класах ледь не у валянках. Система електричного акумулюючого опалення «Електропік» діє за рахунок нічної електроенергії. При цьому електрика перетворюється в тепло і нагріті стіни протягом доби забезпечують комфортну температуру в приміщеннях, випромінюючи тепло у вигляді інфрачервоних променів. Система обійшлася місту, не рахуючи капітального ремонту школи, в мільйон гривень. Планувалося, що вона швидко окупиться, адже вночі кіловат коштує 14 копійок, вдень — 62. Школа грілася електрикою трохи більше місяця. Навчальний заклад запалав у ніч із 20 на 21 листопада. Попередньо рятувальники оголосили, що причиною загоряння було коротке замикання електромережі. А Богдан Павлович повідомив, що завинили «недоліки у монтажі системи». Усе б нічого, якби чимало сусідніх із школою будинків після модернізації системи опалення не «тішилися» напругою в мережі у 180 Вт. Влада не зважила на те, що енергетичні комунікації на Вишкові дуже старі і не розраховані на великі навантаження. Причому міського голову попереджали про це і радили змінити більше комунікацій... Постачальники відремонтували «Електропік» і він продовжує гріти школярів. Але чи витримуватимуть старі комунікації можливі наступні перепади напруги? Не відповів міський голова чітко й на інше супутнє питання (Богдан Павлович чомусь воліє переадресувати його санстанції): «Електропік» запрацював, а міська СЕС не підписала здачу реконструкції системи опалення. Головний санітарний лікар Луцька Валентина Попович (її згодом звинувачували ледь не в саботажі програми енергозбереження в місті) пояснювала, що у проектанта системи відсутні належні документи. Не зайве згадати і про «футбольну війну». Вона спалахнула влітку і тривалий час прихильники «Волині» гадали, де проводитимуть їхні улюбленці домашні матчі у першій лізі: в Луцьку, Ковелі чи Володимирі-Волинському. Так-так, за кілька днів до початку нового чемпіонату власники, тренери і футболісти клубу не знали, де гратимуть. Причина — ще один конфлікт, який розпалився із легкої руки міського голови. «Волинь» звинуватили у непрозорому бізнесі і тому, що клуб не виконав власних інвестиційних зобов`язань. У мерії засумнівалися, що президент ФК «Волинь» Василь Столяр насправді інвестував у реконструкцію стадіону кілька мільйонів доларів, після чого Луцьк отримав арену, ліцензовану для проведення матчів єврокубків. Відтак — забирайтеся із «Авангарду», Віталію Володимировичу Кварцяний. Кілька місяців у місті тривала інформаційна війна. Конфлікт пригасили тільки після того, як Шиба почув від фанів лексику, яку вони використовують на адресу підкуплених арбітрів, і усвідомив, що може стати мером, який вижене із Луцька клуб першої ліги (таких на Західній Україні залишилося чотири...) Свого апогею незадоволення міським головою цьогоріч досягло у грудні. Цей місяць для луцьких підприємців, що торгують на ринках, завжди вважався найбільш нервовим. І не тому, що люди очікують хорошої виручки у передсвятковій лихоманці. Базарний люд хвилюється за долю договорів оренди на право торгувати на ринках. Цього року дійшло до конфузу, який у базарних рядах по-простяцьки називають маразмом. І знову ж таки — у мерії хотіли, принаймні, так переконував Богдан Шиба, як краще... Підпорядкування двох найбільших у місті ринків комунальному підприємству та укладання прямих договорів мер назвав не інакше як «антикризовим» заходом. Міський голова обіцяв підприємцям зниження орендної плати внаслідок того, що гроші безпосередньо надходили б до міської казни, обманюючи посередника — облспоживспілку. Але Шиба так і не зміг пояснити не тільки журналістам, громадськості, а найголовніше — торговцям переваги свого проекту і що найголовніше — чому таке соціально важливе для міста питання вирішувалося поспіхом, у другій половині грудня! Звісно, підприємці — тверезомислячі люди, яким нині, у час кризи й падіння виторгу, ліпше синиця (облспоживспілка) у руці, аніж журавель («Автопарксервіс») у небі. Їхні контраргументи були такими: «А які гарантії дає нам нікому наразі не відоме КП «Автопарксервіс»? Ми поторгуємо півроку і нас викинуть з ринку, натомість поставлять нові дорогущі торгові центри? Чи готовий новий орендар базарів вже з 1 січня забезпечити належне функціонування торгівлі, вивіз сміття?». Мера і торговців «помирили» депутати міськради, які під акомпанемент акцій протесту під стінами мерії залишили існуюче статус-кво на Центральному й Завокзальному ринках. Приватизаційний скандал, «футбольний», перманентні проблеми з опаленням 40% міста та хронічна криза житлово-комунального господарства, надто довге «запрягання» із ремонтом доріг, «ляпи» з недбалим монтажем системи «Електропік» у ЗОШ №12, «базарне питання»... Ми не зловтішаємося із цих проблем, бо то є біди не очільників міста, а простих його жителів. Чи не забагато, як для одного року? І навіть позитив діяльності Богдана Шиби у році, що минає, — втілення і початок низки культурних, соціальних і спортивних проектів — ставиться багатьма під сумнів. Так, сприяння митцям, підтримка акції «7 природних чудес України», відкриття оздоровчих центрів, видавництво абетки для ромів, акція «Українська вишиванка», приїзд грузинських дітей на оздоровлення — усе це робить честь меру. Але часто у цій допомозі було стільки власної самореклами мера, що важко було збагнути — хто організатор або «патрон» акції — міська влада чи особисто міський голова Луцька Богдан Павлович Шиба. Міський голова тим часом занервував і кілька разів на щовівторкових прес-конференціях «зірвався» на журналістах, які задавали йому незручні питання. Знаючі люди кажуть, що такого Шиба, який шанує журналістський хліб, собі раніше не дозволяв... Особливо показовою була розгубленість мерії під час конфлікту із ринками. За півдоби до початку акції міська влада звертається до суду з вимогою заборонити майбутній мирний пікет. І за кілька годин мерія домоглася свого. Як змінилася ситуація! У Луцьку добре пам`ятають, як саме Богдан Шиба, член єдиної помаранчевої команди, протестував проти судових рішень або неправомірних заборон масових акцій у 2004-у... Втім, як засвідчили наступні події, заборона пікету тільки ще більше обурила підприємців, а не налаштувала їх до діалогу... *** Що приніс цей рік Україні? На жаль, системну кризу. Як закінчує 2008-й місто Луцьк? Шкода, але із кризою місцевого самоуправління. Прорахунки влади на тлі безладу в державі тільки посилили соціальну напругу в місті. Акції протесту підприємців — тільки зайве підтвердження цьому. Вже й не згадати, коли востаннє у Луцьку так мітингували. Ймовірно, якби за кілька днів до акції протесту базарників у 33-у та 40-у кварталах не включили опалення та гарячу воду, до мерії прийшли б ще й замерзлі городяни. У лучан посилюються настрої стосовно зміни влади. І навіть міська рада (це показало останнє голосування) починає протистояти міському голові. Ймовірно, колишнім однопартійцям міського голови із БЮТ також здалося, що Шиба, якого, як часто кажуть, посадив у мерське крісло авторитет саме цієї партії, кидає тінь і на Блок, і особисто на прем`єрку Тимошенко.
