«Називати росіян другою армією світу западло. Це просто велика зграя. І основна наша робота полягає в тому, щоб зменшувати її чисельність у геометричній прогресії», – наголошує Вадим Сухаревський.
«Бачиш ворога – ...баш»: воїн, який зробив перший постріл по російських окупантах
Чим відомий полковник Вадим Сухаревський, який став заступником нового Головнокомандувача Олександра Сирського і буде займатися розвитком застосування дронів українськими воїнами
Цей військовий із закарпатського міста Берегове став на захист України від російського вторгнення ще на самому початку війни, у 2014-му – і за 10 років агресії путіна встиг повоювати практично на всіх напрямках російсько-українського фронту, отримати багато нагород, включаючи найвищу – стати Героєм України.
Ба більше: саме Сухаревський на псевдо Барсук зробив перший постріл на цій війні, з якого розпочалася багаторічна історія героїчного протистояння та звитяжної боротьби українського війська за рідну землю, український народ та саме існування України.
За 10 років агресії путіна встиг повоювати практично на всіх напрямках російсько-українського фронту.
Пригадаймо цей перший бій Сухаревського, історичний для України і для нього самого.
Сталося це 13 квітня 2014 року поблизу Семенівки на Донеччині, коли бойовики російського терориста Ігоря Гіркіна влаштували засідку на спецпризначенців «Альфи» Служби безпеки України, які їхали виконувати завдання у районі Слов’янська.
Вранці того дня під Семенівкою бойовики з «зеленки» почали розстрілювати автомобіль зі спецпризначенцями практично впритул: бійці СБУ були для ворога немов на долоні. Як згадував один з учасників тих подій, офіцер «Альфи» Андрій Дубовик, який отримав у бою з ворогом важке поранення, шансів на порятунок у групи практично не було.
«Ми починали бій вшістьох, у начальства автоматів не було, тож наш вогонь помітно ослаб. Ситуація ставала геть критичною... Я почав засинати від втрати крові. І тут, крізь сон я почув, як запрацював великокаліберний кулемет. Це за моєю спиною викотився БТР! У десантників, як виявилося згодом, був суворий наказ: за будь-яких обставин не відкривати вогонь! Не піддаватися на провокації! Та цей БТР все одно прийшов нам на допомогу. Хтось наплював на усі накази і хєрачив із кулемета! Цей хлопець усіх нас врятував – жаль, не знаю його імені. Він подавив вогонь із «зеленки», по нас припинили стріляти прицільно і противник почав відхід. Тут мене і витягли», – згадував пізніше Дубовик.
Тим самим «хлопцем» виявився Вадим Сухаревський. Саме він, обираючи між виконанням команди та порятунком побратимів, обрав останнє. Каже, чітко розумів: якщо нічого не зробить – житиме з усвідомленням, що загибель українських спецпризначенців – його провина.
«Відкривати вогонь було заборонено. Нам тоді по радіостанції кричали: не стріляти!.. Я вже в триплексі побачив наступаючого противника, групу добре екіпірованих, озброєних чоловіків, які пересувалися тактично, двійками-трійками, стріляли з оптики, прицільно. Повертаюсь до кулеметника, який поруч стояв: «Чого дивишся?» – «А що робити?» – «Стріляй!», – пригадував згодом Сухаревський в інтерв’ю виданню oboz.ua.
Насправді тоді в БТРі командир, як сам зізнався, використав значно міцніші слова. Вони, до речі, стали дуже популярними серед українських захисників, таким собі гаслом – «Бачиш ворога – ...баш!».
І Сухаревський це зробив – він сам сів за кулемет і вів вогонь по бойовиках у «зеленці». Перші ж черги змусили загарбників розсипатися урізнобіч і почати відхід. «Не давав їм підняти голови. Вогонь ворога було повністю придушено. Думаю, когось я зачепив – бачив, як вони одного тягнули. Але противник швидко вийшов із бою, грамотно заховався, місцина тому сприяла», – розповідав потім Сухаревський.
У тому бою загинув капітан СБУ Геннадій Біліченко. Він першим виявив загрозу і відкрив вогонь по нападниках. Уже пораненим Біліченко продовжував відстрілюватися, прикриваючи побратимів. Однак якби на допомогу спецпризначенцям не надіспів БТР Сухаревського – загиблих того дня було би значно більше.
ЦитатаВадим СУХАРЕВСЬКИЙ називає побратимів «титанами»:
«Кожен солдат, кожен командир, хто зараз воює на передовій, – це титани. Іншого слова просто не підбереш. Люди не бачили своїх близьких, люди не були вдома. Люди живуть в умовах повного дискомфорту. Був зимовий та весняний період, холод... Болота, вода, спека, комахи, змії, постійна робота щодо обладнання позицій, постійні обстріли. Це люди, які, розуміючи всі ризики для свого життя, продовжують виконувати покладені на них обов’язки».
