Любов до рашистів у них виявилася більшою, аніж до 6-річної онуки…

Пожертували онукою, щоб побачити чобіт російського загарбника

Серед таких – подружжя з Авдіївки, чия шестирічна онука  на початку 2023-го померла від серцевого нападу, не витримавши жахіття, яке приніс у її рідне місто «русскій мір» і так звані «асвабадітєлі». На шокуючий приклад зомбованості й цілковитої байдужості до смерті й горя, котре сіє на українській землі росія, звернув увагу народний депутат Муса Магомедов, написавши: «російські змі активно поширюють інтервʼю із мешканцями Авдіївки. Серед так званих «ждунів русского міра» і ця сімейна пара. На жаль, любов до рашистів у них виявилася більшою, аніж до рідної онуки… Маленька Еліна Федоренко померла в Авдіївці у січні 2023 року. Серце шестилітньої дівчинки не витримало постійних обстрілів, адже весь цей час дитина жила у пеклі з бабусею й дідусем. Останнім часом скаржилася на погане самопочуття. Та на численні вмовляння влади, поліції, волонтерів виїхати дорослі не реагували».

Дівчинка, на долю якої випало стільки випробувань, скільки більшість дорослих не переживають протягом усього життя, померла від серцевого нападу 11 січня 2023 року.

Більш ніж за рік потому її рідні бабуся й дідусь, які опікувалися дитиною, поки її мати була у від’їзді, радісно розповідають російським пропагандистам, як сильно вони чекали на те, аби російські окупанти зрівняли Авдіївку із землею та вбили величезну кількість людей, серед яких – і їхня маленька онука.

«Ми кожну хвилину слухали російське радіо, у нас була хвиля. І ось два роки ми радіо «ДНР», російське радіо слухали – і чекали, чекали, чекали...», – каже колаборантка.

У пропагандистському сюжеті ані жінка, ані її чоловік жодним словом не згадали про 6-річну дівчинку, яка загинула через російське вторгнення. Натомість вони із запалом вигадують, на які «підступи» нібито йшла українська влада, аби переконати місцевих жителів не наражати на небезпеку власні життя й життя своїх близьких, а евакуюватися з міста. «Вони почали бомбити магазини. Потім банкомати, підстанції, газові труби», – каже жінка на відео. «А хто це зробив?», – поставила «уточнювальне» запитання російська пропагандистка. І тут же отримала відповідь, на яку чекала: «Українці. Українська влада. Це жорстка евакуація, щоб люди залишали місто. У нас дуже багато людей не хотіли йти. Але вони опинялися в таких ситуаціях, коли або залишалися без житла, або здоров’я не дозволяло», – каже «героїня» сюжету.

Під російськими бомбами слухали російську пропаганду. І вірили їй…

Насправді ж, як пригадував після звістки про смерть дитини волонтер Влад Маховський, він неодноразово пропонував її опікунам вивезти дівчинку з-під обстрілів – ще від моменту, коли вперше побачив Елю у підвалі й вона зізналася, що їй дуже страшно. Бабуся і дідусь від евакуації тоді відмовилися, як і в наступні рази, коли Маховський намагався їх умовити пошкодувати дитину. Згодом вони почали ховати маленьку від волонтера, не дозволили навіть вручити подарунок на  6-річчя дівчинки. Жити після останнього дня народження Елі залишалося кілька місяців.

Тепер же обоє наввипередки розповідають пропагандистам, як сильно вони чекали на «асвабодітєлєй» упродовж усіх двох років повномасштабної війни. «Ми їх обіймали... Чекали два роки. Ми жили у приватному секторі, й почули... Це було 17 лютого. Вже знали, що було ухвалено рішення командуванням ЗСУ про вихід із міста: напередодні бачили, як групи виходили зі сторони колишнього керамічного заводу. А 17-го почули гучні голоси на вулиці, побачили каски, побачили, що камуфляж – не «натівський». Це виявився штурмовий підрозділ 74-ї мотострілецької бригади 41-ї армії. Сибіряки. Побачили, що вони зайшли до нас. Зрозуміло, що хлопців зустрічали, обіймали, тому що чекали», – із моторошною посмішкою розповідає чоловік.

Його ж дружина не натішиться від думки, що тепер побачить свою дочку, дитину якої вони з чоловіком занапастили, а також що повернеться у «рідний Донецьк». Чому вона не поїхала до окупованого облцентру до початку повномасштабного вторгнення росії, а воліла сидіти в Авдіївці, у ненависній їй Україні, – колаборантка не розповіла. А пропагандистку ця «дрібниця» теж не зацікавила.

При цьому, як з’ясувалося, поки їхня онука повільно помирала від жаху – ці любителі «русского міра» були зайняті прослуховуванням кремлівської пропаганди. «Ми кожну хвилину слухали російське радіо, у нас була хвиля. І ось два роки ми радіо «днр», російське радіо слухали – і чекали, чекали, чекали...», – каже колаборантка.