«Життя – єдина мить. Для смерті – вічність ціла…» (Олександр ОЛЕСЬ).
Тире: повчальна притча про Життя і Вічність
Каменяр відірвав долото від надгробка й промовив: «Я закінчив». Чоловік оглянув камінь: фотографія батька й дві дати – 1916 і 2000, а між ними тире, що займало на площі каменю лише декілька сантиметрів
Хитнув невпевнено головою, що могло означати і заперечення, і здивування, а радше – якесь внутрішнє, усвідомлене несприйняття, невдоволення. Вимовив:
– Не вмію того висловити, та видається мені, що цього замало. Розумієте, пане, батько мій прожив насичене життя – було воно до краю наповнене подіями. Хотілося б бодай інтуїтивно зазирнути в його дитинство, побачити щедро вкриті буйною зеленню поля, де пасеться худоба, пізнати важку працю і відчути задоволення від доброго врожаю, хвилювання через літні грозові зливи чи – навпаки – засухи… Опісля була війна, однострій, колони солдатів, поранення, втеча з полону, зустріч із моєю матір’ю. Народження синів, їх зростання, одруження, онуки, що один за одним приходили у світ. Далі спокійна старість – і, звичайно, хвороби, але ніжність взаємного почуття, залучення до праці, у якій минали довгі дні, – усі турботи й радощі…
Майстер слухав уважно, далі чотирма швидкими ударами молотка по долоту продовжив тире між датою народження й датою смерті майже на пів сантиметра. Повернувся до чоловіка й запитав:
– Тепер краще?
Життя – це не тире між двома датами.
Це – кожна прожита тобою хвилина. Сьогодення.
Життя – це все, що маємо.
Бруно ФЕРРЕРО, католицький священник-монах, письменник.
Читайте також: Незагойна рана Волині: «Наш тато застрелить путіна – і ми будемо жити, як колись».
