«Бувало, кажеш гарматі: «Маленька, ну заряди їм, як треба», і вона чітко влучає»

Хлопця тоді таки взяли на контрактну службу – водієм КамАЗа. За кілька років вправний боєць пройшов шлях до командира гармати, а згодом став СОБом.

Нині його розрахунок нищить ворога на Донецькому напрямку на гарматі Д-20, до того працювали на М777.

– 23 лютого 2022 року поїхали зустрічати ворога з боку Криму. Побачив перші «приходи» ракет поруч. «Сушки» над головами пролетіли. Трохи так пересмикувало всередині, але робота відволікала, – згадує Вогник.
У 2022 році він із побратимами нищив колони ворожої техніки, які «сунули» на Миколаїв.

– Гармати – вивірені та обслужені – влучали по ворожій техніці, яка активно пересувалася. Що з яскравого пам’ятаю? Та все яскраво горіло. Дивізіон «арти» Д-30. Бензовоз противника першим пострілом накрили, де танчики заправлялися. А за ним – і танки, – посміхається військовий.

Бувало, з однієї позиції розвертали стволи гармат у різні боки і працювали невпинно, зупиняючи ворожі батальйонні тактичні групи, які намагалися оточити наших піхотинців.

Найбільшу віддачу і задоволення від роботи Вогник відчував, коли його командиру телефонували з інших підрозділів і дякували. У буквальному сенсі – за піт одних воїнів, який зберіг кров інших.

…Із Вогником спілкуємося в бліндажі, бо виходити зайвий раз – привертати увагу до вогневої точки.

До всіх по черзі ластиться маленька кішечка. Бійці розповідають, що підібрали її на позиціях, з того часу возять із собою.

– Звати Дурилка, бо – контужена. Зате проблем із мишами у нас немає, – каже навідник Ростислав.

Вогник постійно перевіряє телефон, бо може прилетіти ціль.

Найбільшу віддачу і задоволення від роботи Вогник відчував, коли його командиру телефонували з інших підрозділів і дякували. У буквальному сенсі – за піт одних воїнів, який зберіг кров інших.

– У нас є 2 хвилини від її отримання та до відкриття вогню, я на ходу рахую, вибігаємо з бліндажа, працюємо й одразу – назад в укриття. За класикою – якщо максимально швидко треба відпрацювати, працюють з «ручки», «шнурок» дає можливість убезпечити себе під час роботи. По-перше, «отвєтка» може бути, по-друге – розрив у стволі.

Ми працюємо зі «шнурка» – з укриття, бо людей потрібно берегти. Машину ти поміняєш, а людське життя – одне. Та й навідника хорошого довго навчати, такого, що наводиться за 30 секунд «з нуля». Хороший фахівець – на вагу золота, – розповідає Вогник.

А навідник Ростислав скромно каже, що про військову карʼєру не думав, працював будівельником. Але стояти осторонь у час війни не зміг.

– Спочатку я був зарядним. Потім командир сказав: «А чому б тобі не спробувати». Дивлюся – виходить. А там і швидкість напрацював. Навчався просто на бойових позиціях, – розповідає хлопець.

…Власне, стаємо свідками бойової роботи. Все відбувається настільки швидко, що ледь встигаю зафільмувати постріл.

У небі зʼявляються ворожі «пташки», і ми мусимо швидко покинути вогневу точку.

Наостанок Вогник розповідає, що артилеристи говорять… зі зброєю. І кожна гармата має імʼя, яке традиційно дає їй командир. Цю Д-20 звуть «Марина».

Нещодавно саме вона допомагала підрозділам піхоти вибити ворога з Красногорівки:

– Треба говорити зі своєю зброєю – вона слухає. Хоч це і метал, але відчуває. Вірите, бували моменти, коли ти кажеш до неї: «Маленька, ну заряди їм, як треба» – і, насправді, – чітко влучає.

Олена ХУДЯКОВА, «Армія Інформ»

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Volyn Nova.