«Залишилася невеличка формальність: підписати одну угоду – і прямо в Рай».
Притча про прощення: розпочнімо ранок з повчальної історії
Помирає жінка, до неї приходить Смерть. Жінка, побачивши Смерть, посміхнулася і сказала, що готова. – До чого ти готова? – запитала Смерть. – Я готова, щоб Бог забрав мене до себе в Рай! – відповіла жінка. – А чому ти вирішила, що Бог тебе візьме до себе? – продовжила Смерть
– А як же? Я стільки страждала, що заслужила спокій і любов Бога.
– Від чого саме ти страждала?
– Коли я була маленькою, мене завжди несправедливо карали батьки. Вони били мене, ставили в кут, кричали на мене, немов я зробила щось жахливе. Коли я вчилася в школі, мої однокласники знущалися з мене: теж били і принижували. Коли я вийшла заміж, мій чоловік весь час пив і зраджував мене. Мої діти всю душу мені вимотали, а в підсумку навіть на похорон не прийшли. Коли я працювала, мій начальник весь час кричав на мене, затримував зарплату, залишав мене на вихідні, а потім взагалі звільнив, не заплативши. Сусіди пліткували про мене за моєю спиною, обмовляли, ніби я гуляща жінка. А одного разу на мене напав грабіжник, вкрав мою сумку і зґвалтував мене.
– А що ти зробила доброго у своєму житті? – запитала Смерть.
– Я завжди була до всіх добра, ходила до церкви, молилася, про всіх дбала, тягнула все на собі. Я терпіла стільки болю від цього світу, як і Христос, що заслужив Рай..
– Ну добре… – промовила Cмерть. – Я тебе зрозуміла. Залишилася невеличка формальність: підписати одну угоду – і прямо в Рай.
Смерть простягнула їй листок з одним реченням, під яким потрібно було поставити значок. Жінка подивилася на Смерть. Її обличчя скривилося, ніби його облили крижаною водою. Далі послідувала відмова поставити значок під написом: «Я пробачаю всіх моїх кривдників і прошу вибачення у всіх, кого образила я».
– Чому ти не можеш пробачити їх всіх і попросити вибачення? – здивувалась Смерть.
– Тому що вони не заслужили мого прощення. Якщо я їх пробачу, вони не відповідатимуть за свої вчинки. А мені просити вибачення нема у кого. Я нікому нічого поганого не зробила!
– Ти впевнена в цьому? – запитала Смерть.
– Абсолютно!
– За все, що в твоєму житті відбувається, відповідальність несеш тільки ти!
– Що ти відчуваєш до тих, хто тобі заподіяв стільки болю? – запитала Смерть.
– Я відчуваю гнів, злість, образу! Це несправедливо, що я повинна забути і стерти з пам’яті те зло, що зробили стосовно до мене люди!
– А якщо ти їх пробачиш, чи зникнуть ці почуття?
Жінка на якийсь час задумалась і відповіла, що всередині настане порожнеча!
– Ти завжди відчувала цю порожнечу в серці, і ця порожнеча знецінювала тебе і твоє життя.
– Я все життя думала, що ті, кого я любила, і ті, заради кого я жила, оцінять мене, а в підсумку вони розчарували мене. Я віддала своє життя чоловікові, дітям, батькам, друзям, а вони не оцінили цього і виявилися невдячними!
– Перед тим, як Бог попрощався зі своїм сином і відпустив його на землю, він мовив наостанок одну фразу, яка повинна була допомогти йому усвідомити життя в собі і себе в цьому житті…
– Яку? – запитала жінка.
– СВІТ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ТЕБЕ!..
– Що це означає?
– За все, що в твоєму житті відбувається, відповідальність несеш тільки ти! Страждати тобі чи бути щасливою – ВИБИРАЄШ ти! Тож поясни мені, хто саме тобі заподіяв стільки болю?
– Виходить, я сама собі… – тремтячим голосом промовила жінка.
– То кого ти не можеш пробачити?
– Себе? – зі сльозами на очах невпевнено і тихо мовила вона.
– Пробачити себе – це визнати свою провину! Пробачити себе – це прийняти свою недосконалість! Пробачити себе – це відкритися для самої себе! Ти сама собі заподіяла біль і вирішила, що в цьому винен весь світ, і вони не заслуговують твого вибачення … І ти хочеш, щоб Бог прийняв тебе з розпростертими обіймами?! Ти вирішила, що Бог відкриє двері для дурнів і злісних страждальців?! Ти думаєш, що Він створив досконале місце для таких, як ти? А поки що Бог дав мені вказівку відправити тебе знову на землю, щоб ти навчилася створювати світ, в якому панують любов і турбота. А той, хто не може подбати про себе, живе в глибокій омані, що він може турбуватись про інших. Знаєш, як Бог карає жінку, яка себе вважає ідеальною матір’ю?
– Як?
– Він посилає їй дітей, чиї долі ламаються на її очах…
– Я зрозуміла… Я не змогла зробити свого чоловіка люблячим і відданим. Не допомогла дітям вирости щасливими й успішними. Не змогла створити в домі мир і гармонію… У моєму світі всі страждали…
– Чому?
– Я хотіла, щоб всі мене жаліли і співчували… Але ніхто так і не пошкодував мене… І я подумала, що Бог мене нарешті пошкодує та обійме!
– Запам’ятай, найнебезпечніші люди на землі ті, хто хоче викликати до себе жалість і співчуття. Найбільше невігластво полягає в тому, що ви думаєте, ніби Богу потрібна чиясь жертва! Він ніколи не впустить в свій дім того, хто крім болю і страждання нічого не пізнав, бо ця жертва буде сіяти біль і страждання в його світі… Вирушай назад і навчися любити та піклуватися про себе, а потім і про тих, хто живе з тобою поруч. А для початку попроси вибачення за невігластво і пробач себе за це!
Жінка закрила очі й почала шлях заново, але тільки вже під іншим іменем і в інших батьків.
Читайте також: Пара об’єдналася після 77 років розлуки.
