путін вже перетворився на царя. Тому взялися за...

Найсмішніше з виборами путіна – навіть не російська опозиція, а те, що російська пропаганда їх використовує для делегітимізації Зеленського.

Тобто ідея така: «Що ви кажете про наші вибори, у вас же самих виборів немає». І це – дуже смішно. 

І тому, що це точно не можна назвати виборами. І тому, що на відміну від призначення диктатора в росії, в Україні кожні вибори є конкурентні і демократичні. І путіна перепризначив... путін, якого до цього призначив путін, а на самому початку обрав Єльцин як наступника. І до виборів «дійство в росії» немає жодного відношення. Тому його, звісно, можна організовувати навіть під час війни. І показувати захмарні результати навіть у селах, де зараз перебувають російські добровольці. Але й до війни демократією там і не пахло. Ніколи. А зараз вони малюють все більші і більші відсотки, що дуже нагадує розмахування ядерною зброєю. Тобто демонструє непевність, боротися з якою можна або лякаючи весь світ «ядеркою», або малюючи цифри народної підтримки на рівні африканських диктаторів. Впевнені у собі лідери так себе не поводять.

І от саме тому, що для українського народу такі вибори – неприйнятні, в українському суспільстві й існує консенсус, що вибори будуть проведені після війни. І там ніхто не зможе когось призначити. Бо це має бути конкурентний процес, в якому без обмежень мають право взяти участь усі громадяни, як на етапі голосування, так і на підготовці до виборів. Коли в Україні зазвичай влаштовують великий демократичний «срач» (як і в США, і у Франції і в інших по-справжньому демократичних країнах), який приносить роздрай і не допустимий під час війни.

Власне легітимність Президента України, який був би обраний під час таких виборів, була б меншою, ніж легітимність президента, що був обраний до війни, і, у відповідності до Конституції і здорового глузду, має продовжені повноваження. І так, це означає, що легітимність Президента України – набагато вища, ніж президента росії. Хоча путін уже перетворився на царя, а у них там – завжди більш складна історія з легітимністю. І точно не має стосунку до демократичних виборів.

Тому правильно було б говорити: «Що ви кажете про нашу диктатуру, у вас же самих диктатури немає». І тут би ніхто не сперечався.

І може єдине, що об’єднує цю ситуацію, що відтермінування виборів в Україні до кінця війни і призначення путіна диктатором має суспільну легітимність. Але то вже питання до російського суспільства. І навіть до ліберальної частини того суспільства, яка відмовляється визнавати, що живе в диктатурі і постійно допомагає путіну легітимізувати путіна, беручи участь у процесі, який він називає виборами. От як цього разу, коли єдине, що від них було треба, – просто ігнорувати це дійство. Але ні, вони все одно воліли брати у цих виборах участь, підвищували явку своїми безглуздими акціями, відмовляючись визнати гірку для них правду, очевидну для всіх притомних людей, неросіян. Це як сідати грати на вокзалі в наперстки. Точно знаючи, що зараз програєш, але ти не в силах зупинитися. 

А ще смішніше, що комусь же в Україні така логіка російської пропаганди «зайде». І може навіть декому – за океаном. Але то вже не лікується. Або наркотики. Або і наркотики, і не лікується одночасно.

Сергій ФУРСА, інвестиційний аналітик Dragon Capital, блогер.

Читайте також: Як найкращий у світі Москаль агітував голосувати за путіна.