Вічна пам'ять і слава Михайлу Рудню!
Серце 31-річного Героя з Волині зупинилось через кілька днів після одруження
Війна з російським агресором знову відібрала молоде життя: зруйнувала плани та мрії, принесла страшну втрату і непоправне горе у сім’ю воїна – Михайла Миколайовича Рудня – із села Гішин Ковельського району. Односельці відклали усі справи, аби віддати останню шану захиснику, який повернувся додому «на щиті»
Не вагаючись, наступного ж дня після отримання повістки Михайло Рудень став до лав Збройних сил України. 11 травня 2022 року його зарахували до списків військової частини А 4574. Служив головним сержантом протитанкового взводу 204-го окремого спеціального батальйону.
Народився і виріс Михайло Рудень у Гішині. Після закінчення школи навчався у Ковельському промислово-економічному коледжі, у Ковелі й залишився жити та працювати. Пристрастю Михайла були автівки, понад усе хлопець любив кермувати. Тож і професію обрав відповідну – 5 років розвозив піцу та смачні страви клієнтам сім’ї ресторанів «Classic».
Ще одним захопленням Михайла був спорт. Під час навчання у технікумі захопився настільним тенісом, брав участь у змаганнях, досягав спортивних результатів. Любив пограти й у рідній гішинський школі, коли приїздив гостювати до родини.
Добрий, чуйний друг, безвідмовний та відповідальний – так відгукуються про Михайла колеги. Під час служби у війську, він ніколи не скаржився на труднощі, не нарікав, був оптимістом, хоч і важко переживав загибель побратимів.
Мамі, Олені Іванівні, син не розповідав, що воює у зоні бойових дій. Зберігати таємницю допомагала сестра Наталія. Діти оберігали неньку від тривог та хвилювань, адже у неї – хворе серце.
Мамі, Олені Іванівні, син не розповідав, що воює у зоні бойових дій. Зберігати таємницю допомагала сестра Наталія. Діти оберігали неньку від тривог та хвилювань, адже у неї – хворе серце. «Скоро буду, я скоро повернусь», – так Михайло казав рідним, бо знав: незабаром його підрозділ виведуть із зони бойових дій. Але дочекатися цього йому не судилося. 14 березня 2024 року серце бійця не витримало і раптово зупинилося у місті Костянтинівка Донецької області. Йому був 31 рік.
Зовсім нещодавно Михайло мав можливість провести час із найдорожчими людьми – родиною: з 22 лютого до 11 березня перебував у відпустці в рідному Гішині. В один із останніх днів свого відпочинку одружився із коханою Юлією та мріяв незабаром відсвяткувати весілля.
Кохання, плани, мрії, майбутні радощі життя, родинне тепло та щастя – усе знищила війна. Непоправна втрата спіткала родину Михайла Рудня та заповнила болем серця батька та матері, сестри, дружини.
Вічна пам’ять і слава Захиснику України, який нині захищає її у лавах Небесного Війська!
Висловлюю щирі співчуття родині, рідним та близьким.
Ігор ЧАЙКА, міський голова Ковельської громади.
