Кулон із написом «Навіки разом!». Історія на вечір

Провівши дівчат у будинок, він покликав свого помічника і дав йому завдання зібрати відомості про Марічку та її родичів.

За два дні працівник розповів Анатолію Петровичу:

– Марія має тільки матір, про батька нічого невідомо. Маму звуть Ганна Сергіївна, прізвище у неї таке саме, як у дочки. Ось я записав, де вона живе, – і він простягнув Анатолію невеликий аркуш паперу.

Поглянувши на адресу, чоловік, схопившись за голову, вибіг з кімнати. А за пів години вже мчав на своєму автомобілі туди, де жила ця жінка, мати Марічки.

…Дівчина ж наступного дня після візиту до подруги поїхала в село. У неї були канікули, і вона вирішила провести кілька днів з мамою.

Вони сиділи на кухні, коли Ганна Сергіївна почула, як до їхнього будинку під’їхала якась машина. Вона визирнула у вікно.

– Там якась машина крута стоїть, Марічко. Вийду-но я, гляну, хто там, – сказала Ганна Сергіївна. – Може, хтось адресою помилився, то підкажу дорогу…

Вона вийшла до хвіртки і побачила біля великого чорного джипа статного сивого чоловіка.

Невдовзі зрозуміла, що вагітна. Але вирішила тобі цього не повідомляти. Вважала, що недобре утримувати чоловіка дитиною.

Його риси були їй наче знайомі. Коли вона підійшла ближче, у неї всередині все похололо від побаченого.

– Анатолію! Це ти?

– Так, Ганнусю, я, – відповів чоловік, і його голос затремтів від хвилювання. – Що, дуже змінився?

– Ні, не дуже, тільки посивів… Я тебе часто бачила по телевізору, тому не могла не впізнати навіть за стільки років! – Ганна Сергіївна схаменулась. – А що ти тут робиш? У справах приїхав?

– Ні, Ганнусю, не у справах, а до тебе… Я тебе шукав багато років. Ганнусю, вибач мені за все.

– Стривай, Толіку, що ж ми на вулиці стоїмо. Заходь!

Коли Анатолій зайшов у хату, Марічка була здивована – навіщо батько Вікторії приїхав до них додому?

Чоловік привітно посміхнувся їй:

– Привіт, Марічко! Мені треба поговорити з твоєю мамою, я приїхав саме до неї.

Марічка здивувалася, але кивнула і пішла в іншу кімнату, зачинивши за собою двері.

Анатолій Петрович сів поруч із Ганною Сергіївною, взяв її за руку, подивився їй у вічі.

– Ти ж знаєш, Ганнусю, що тоді, в юності, я повністю залежав від батька… У його планах було злиття двох фірм, і він знайшов мені багату наречену.

Я сказав, що в мене вже є кохана дівчина, і мені потрібна тільки вона.

Але він був категоричним – або я одружуся з тією, яку вибрав він, або залишуся без грошей, і мені все життя доведеться гарувати, заробляючи собі на життя.

І я, молодий і недосвідчений у життєвих питаннях, підкорився: одружився зі Світланою, залишивши тебе…

Жили ми з нею добре, хоч і без кохання. Вона вже чекала дитину, коли лікарі сказали, що у неї – великі проблеми. І сталося нещастя – Світлана померла під час пологів, залишивши мене одного з маленькою дочкою.

Було тяжко, але не фізично – мені допомагали няньки та хатні помічниці. Було важко морально. Я весь час згадував тебе, тому що любов не зникає. Я вирішив поїхати до тебе…

Приїхав. І… Дізнався, що ти давно кудись поїхала! А куди, ніхто мені сказати не міг. Я намагався знайти тебе різними способами, але марно.

Тоді я повністю поринув у роботу, приділяючи деяку увагу дочці. Кажу «деяку», бо розумію, що її було мало.

Я зрадів, що в інституті вона знайшла собі подругу, і ця дівчинка мені сподобалася вже з розповідей дочки, а коли вона нарешті прийшла до нас у гості, то –ще й зовні.

І Марічка стала тією ниточкою, що привела мене до тебе. Серед її речей того знаменного дня я побачив кулон, який колись подарував тобі на знак нашого великого кохання. Пам’ятаєш? Із написом: «Навіки разом!»

– Звичайно пам’ятаю. Я дала його доньці, і він дуже їй сподобався…

– Так от, Ганнусю, цей кулон і привів мене до тебе. Мої помічники змогли дізнатися твою адресу… І ось я тут. Мені було все одно, проженеш ти мене чи ні, аби побачити тебе, рідненька моя…

Анатолій трепетно взяв руки жінки у свої й поцілував їх. Ганна Сергіївна задумалася і через хвилину сказала:

– Знаєш, Анатолію, у мене теж є для тебе сюрприз. Цю таємницю я зберігала все життя, і тепер, після всього, що дізналася про тебе, можу відкритися тобі.

Після того, як ми розлучилися, я ще якийсь час сподівалася, що ти повернешся до мене. А невдовзі зрозуміла, що вагітна. Але вирішила тобі цього не повідомляти. Вважала, що недобре утримувати чоловіка дитиною.

Хотіла, щоб ти повернувся до мене задля мене самої…

Час минав, а тебе все не було. І одного разу я побачила в газеті повідомлення про те, що син одного багатого бізнесмена (це був ти) одружився з дочкою підприємця…

Після цього я на тебе більше не чекала, а живіт мій уже почав рости.

Щоб уникнути ганьби, я поїхала зі свого села в інше, далеко від мого колишнього будинку. Там ніхто мене не знав. І вже там я народила Марічку.

– Що?! Марічка – моя дочка?! – Анатолій Петрович був приголомшений. – Ось чому я відразу відчув у ній щось рідне, і вона мені дуже сподобалася! Ну чому ти, Ганнусю, не повідомила мені тоді про свою вагітність? Все було б інакше.

– Не хотіла псувати твоє життя, що вже склалося, адже я любила тебе по-справжньому, – відповіла Ганна Сергіївна.

Жінка тяжко зітхнула, потім встала і пішла у спальню.

– Марічко, ходи сюди, – несміливо покликала  дочку.

Вона одразу ж вийшла.

– Дочко, я хочу познайомити тебе з однією людиною, – і поглядом вона показала на Анатолія Петровича.

– Але я вже його знаю, – здивувалася Марічка.

– Стривай, доню… Знаєш, та не все. Це… твій батько.

– Як?! Мій батько?! – Марічка не знала, як реагувати.

– Так, дочко. Вибач, що стільки років тебе обманювала. Я сама винна в тому, що ти виросла без батька, бо я не сказала Анатолію, що чекаю дитину, коли ми розлучилися. Він про тебе нічого не знав.

…Анатолій Петрович та Ганна Сергіївна одружилися.

Тепер вони всі разом жили у великому будинку Анатолія, а Марічка й Віка раділи з того, що виявилися сестрами.

Анатолій намагався надолужити втрачене й обдаровував своїх коханих жінок подарунками.

У Марічки й Ганни Сергіївни тепер було багато різних прикрас, але вони трепетно зберігали той простенький кулончик, який допоміг їхній родині возз'єднатися назавжди…

Марія МРІЯ, plitkarka.com.ua.