7 квітня – Благовірного гетьмана Петра, якого канонізувала ПЦУ

Про це повідомляє Волинська єпархія Православної церкви України.

Народився угодник 11 травня 1575 р. (одна з імовірних дат) у с. Кульчиці поблизу Самбора, що на Львівщині, в родині шляхтича православної віри. Батька майбутнього гетьмана звали Конаш, отже Конашевич означає по батькові, а не прізвище. Відомо, що цей рід мав у Речі Посполитій на той час неабиякі вольності, власний герб і привілей обирати віру. Петро Конашевич після народження був хрещений у православ’ї й сповідував його до смерті.

Маючи трохи за тридцять, на військовій раді Сагайдачний (це його козаче псевдо від слова «сагайдак» – коробка на стріли) був обраний гетьманом. Першим почав писатися Гетьман Запорозький. Він домігся, що уряд задовольнив вимоги козаків про скасування посади старшого над козаками від польської влади, про визнання влади вибраного на козацькій раді гетьмана над усією Україною, про скасування постанов сейму щодо обмеження вольностей і прав козацтва, а також домігся права для населення України вільно обирати віросповідання.

Сагайдачний – організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства, знаний меценат православних братств та опікун братських шкіл. Так, після заснування Київського (Богоявленського) братства він з усім Військом Запорозьким вступив до нього.

Долучився і до відновлення православної ієрархії Київської митрополії. Запросив, зустрів та супроводив до Києва у 1620 році Патріарха Єрусалимського Феофана III, який рукоположив багатьох українських православних єпископів, що згодом стали відомими борцями за віру, українську освіту й культуру. Таким чином, завдяки мудрій політиці й діянням гетьмана було відроджено на території Київської митрополії православну ієрархію, а Київ повернув собі значення культурного й релігійного осереддя України.

Упокоївся 7 квітня 1622 року в Києві внаслідок важкого поранення під час Хотинської битви. До останнього він піклувався про долю Православ’я та України, козаків, про школи, братства, церкви й шпиталі. Своє майно заповів на освітньо-навчальні й релігійно-церковні благодійні цілі, зокрема 1500 золотих подарував Київській і Львівській братським школам. Поховали славетного гетьмана з великими почестями в Богоявленській церкві Київського братства.

Прославлений Православною Церквою України як благовірний за житієм, славний і справедливий правитель, меценат, що чимало потрудився для Українського Православ’я і приніс багато добрих плодів служіння на цій ниві.