Правильна і неправильна їжа. Історія на вечір

Раніше Марина з невісткою жили у мирі та злагоді. Ділити не було чого: син, коли одружився, відразу винайняв квартиру, а потім вони купили власну. Допомоги ніколи не просили, завжди справлялися самі. Зустрічалися на свята, іноді їздили в гості один до одного.

Коли народилася онука, Марина пропонувала свою допомогу, але невістка відразу сказала, що цього не потребує. До речі, вона і зі своєю матір’ю не особливо спілкувалася. У кожного – свої забаганки, вважала Марина, не потрібна допомога – і не треба. Внучку ж любила, робила їй подарунки, іноді ходила з нею у кіно чи театр.

Дівчинка була повненька, і мати її вважала, що у дитини – проблеми. Навіть до спеціалістів водила.

Марина тільки відмахувалася: – «Ось підросте, – скине» вагу.

І справді, до дванадцяти років онука стала стрункою – красуня з красунь…

…У Марини трапилася біда: сусіди зверху залили її квартиру гарячою водою. Жах, що було в квартирі: шпалери відвалилися, підлога зіпсувалася – все стало непридатним. Жити у ній стало неможливим. Невістка тоді сама запропонувала на час ремонту переїхати до них. Син Марини якраз  поїхав у тривале відрядження – багато місця, і жінка погодилася.

Ось тоді вона й побачила, як  невістка годує  свою дочку. З ранку готує сніданок, обід та вечерю, зважуючи кожну порцію, розкладає по контейнерах. Не дай боже, дитина зайве з’їсть. І готує все несмачне, прісне – броколі всякі і рибку, або зовсім маленький шматочок відвареної курячої грудки. Це хіба їжа для дитини, яка росте? А солодке у них у хаті взагалі під забороною. Марина не розуміла, як це можна.

Всю цю « правильну»  їжу Марина відносила бездомним собакам. Вони теж, часом, вернули носа від цього.

Після того, як Марина спробувала поговорити з невісткою про це, бабуся зрозуміла, що повноцінне харчування внучки – тільки в її руках. Коли невістка йшла на роботу, Марина варила внучці смачну кашу, на обід смажила котлетки, варила пюре.

Спочатку онука хвилювалася, що скаже мама, і відмовлялася їсти бабусину їжу, але потім Марина знайшла вихід – за з’їдене давала внучці солодощі. А всю цю  «правильну» їжу Марина відносила бездомним собакам. Вони теж, часом, вернули носа від цього.

Одне засмучувало, що доводилося таїтися від невістки. Внучка, щоб не проговоритись матері, намагалася взагалі з нею не розмовляти.

Сварка відбулася, коли невістка все ж таки розговорила свою дочку, та й зізналася, що бабуся їй смачно готує.

Невістка сварилася:

– Ви що робите? Ми по спеціалістах ходимо, які нам призначають правильне харчування, дочка у спортзалі до сьомого поту займається, щоб бути стрункою та активною. А ви всі наші зусилля зводите нанівець. Хочете, щоб у неї здоровʼя погане було?

– Та ваше правильне харчування ні до чого доброго не приведе, – заперечувала Марина.

Слово за слово, і Марина з невісткою розбіглися в різні кімнати. Вона заспокоювалася: «Не шкода їм дитини, нехай роблять, що хочуть. Не втручатимуся».

Але тут зателефонував син:

– Мамо, ти що робиш? Не хочеш жити за нашими правилами – їдь до себе, там і смаж свою картоплю.

Такого Марина від сина не чекала.  Він виріс на цій смаженій картоплі, і нічого, – великий став, здоровий.

Зібрала Марина речі та поїхала до ще не відремонтованої квартири.

Миритися ніхто не поспішає.