Велике вторгнення було все одно невідворотним

Вибори, вибори… От і Мар’яна Безугла, висвітлюючи тему 5-річчя голосування за «Зе!», заявила, що, якби переміг Петро Порошенко, то війни, скоріше за все – не було б. 

Не погоджуюсь з Мар’яною і в цьому.

По-перше, війна вже тоді точилася п’ять років.

По-друге, імперія зла може розвиватися лише у динаміці. Їй потрібно весь час знаходити і поборювати «ворогів»: внутрішніх та зовнішніх.

Зовнішніх – виглядає ефектніше. Переможеньки підвищують самовпевненість убогих, яким більше нічим похвалитися.

На росії 30 млн людей ще ходять у дощаті туалети надворі. І у понад 3 тисячах російських шкіл вбиральні - досі на вулиці. Але це - «фігня» у порівнянні з тим, що можна надавати «тумаків» сусідам і «віджати» у них щось.

Чи й взагалі – заявити їх частиною себе. А що?

Тому велике вторгнення було все одно невідворотним.

Але! Ми не скорочували б оборонних програм. Було б менше доріг, а більше «Стугон».

Але дипломатія працювала б не у кедах, а як має бути. І була б успішнішою.

Але тероборона в Сумах і Херсоні мала б удосталь автоматів, щоб озброїти десятки тисяч чоловіків. І гранатометів вистачило б сумчанам на 3 кантеміровських дивізії.

І Чонгар був би не розмінований, а замінований наглухо, як три «лінії суравікіна».

І в «Маріку» не готувалися б до шашликів, а вивозили жінок із дітьми.

І на аеродромах під Києвом чекали б супостата такі засади, що «мама, нє гарюй».

І «сасєдушки» зі старту отримали б такого прочухана, що і внукам розказували б, що «дєди наваєвалісь».

Я 5 років тому проголосував за Порошенка. При чому він не був моїм кумиром.

У мене кумир у житті був один – моя мама.

Але я чітко і усвідомлено голосував за гасло: «Армія. Мова. Віра». Бо це – основні обереги нації.

А мої земляки над моїм вибором посміялися. Бо: «А то що – путін нападе?»

І головне: усі, хто тоді весело йшов із дільниць, не усвідомлюють, що саме цим голосуванням вони прискорили війну. 

Зробили її дійсно незворотньою. І такою жахливою. Коли ми ледь відбилися.

Розмова: «Ось ти проголосував за «Зе!» і прискорив війну» – не «заходить». Бо: «А я тут прі чьом?».

Цей висновок, мабуть, зроблять уже наші діти.

А поки що стверджую: попри усі дії Офісу Президента і «зеленої влади» ЗСУ і народ України все одно переможуть. 

Бо з нами – Правда і Бог!

Надалі голосуйте, завжди подумавши.

Слава Україні!

Віктор БОБИРЕНКО, політолог, блогер.