Молитву перед образами, які в храмі святих Бориса і Гліба замироточили цьогоріч, звершує настоятель храму отець Михайло Стрільчук.
У храмі на Волині під час молитви батьків за сина-воїна «заплакали» дві Богородиці
А всього у храмі Благовірних князів-страстотерпців Бориса і Гліба, що в селі Шклинь Городищенської територіальної громади Луцького району, уже мироточать 5 ікон і хрест
Настоятель святині, що в 2019 році перейшла в лоно Православної церкви України, отець Михайло Стрільчук повідомив, що це, воістину, таїнство сталося на свято Стрітення Господнього, яке Православна Церква України цьогоріч відзначала 2 лютого.
Називаючи ту подію провісною, священнослужитель закликав людей серцями та ділами просити в Бога Перемоги й життя без війни в рідній країні. «Це все – воля Божа. Ми завжди стараємося бачити у цьому знаки. Тим паче – у такі складні часи. Ми дуже хотіли б, щоб це мироточіння було знаком миру та швидкої Перемоги», – зауважує священник. Крім того, він помітив: миро на іконах постійно з’являється саме під час молебнів, а також – акафіста, тоді як під час Літургії – не завжди.
Два роки тому (теж у квітні) «Волинь» розповідала про перше диво, яке сталося в шклинському храмі святих Бориса і Гліба. Маслянисту рідину з квітковим запахом на іконах «Зіслання Святого духа» і «Тайна вечеря» перед вранішнім недільним Богослужінням побачив, відкривши церкву, юний прислужник Степан Кривенький, а 29 квітня росинки з’явилася на Почаївській іконі Божої Матері та хресті.
Божа роса є добрим знаком зі Святого Неба.
Відтоді ікони почергово (але непередбачувано) не перестають дивувати людей срібними потічками. Порівняно частіше й більше мироточать Почаївська ікона Божої Матері та хрест. За словами отця Михайла, краплини, наскільки це можливо, збирають у посудину. Відтак миро додають у олію, в чудодійну силу якої особливо вірять люди, котрі страждають від різних недуг. За нею зі своїми молитвами у шклинський храм приїжджають звідусіль не лише віряни-волиняни, а й жителі Рівненщини.
Цьогоріч, відколи в сільській церкві замироточили ще дві ікони, паломників у Шклині стало ще більше. Цього разу до людей «заговорили» мовою Неба зображення Богородиці та Ісуса-немовляти на Її руках.
Обидва образи – старовинні. Шклинські довгожителі пам’ятають їх ще на стінах старої церкви, зведеної в 1864-му. В 2011 році святиню було повністю перебудовано (за радянських часів у ній був музей атеїзму і церква виявилася непридатною для Богослужіння), а ось ікони, ореол молитов яких сягає теж, ймовірно, 17–18 століття, парафіяни дбайливо перенесли в новий храм.
Росяне сяйво на ликові Пресвятої Діви судилося першим побачити подружжю Світлани й Ігоря Конаховичів – парафіянам із сусіднього села Шклинь-2. Батьки саме ревно просили перед ликом Заступниць закінчення війни й повернення додому сина-воїна, усіх захисників…
Відколи Україна протистоїть агресорці-росії, церковна громада шклинського храму святих Бориса і Гліба повсякчас допомагає ЗСУ гуманітарними вантажами, грошима і молитвами – оберегами українців із глибини віків. Миро на її іконах виблискує Божою ласкою. Божа роса є добрим знаком зі Святого Неба. Бо ж «по вірі вашій буде вам», – научає Ісус у Євангелії від Матвія.
Леся ВЛАШИНЕЦЬ.
Читайте також: «На Волині відбулася рада Церков: що обговорювали».
