Редактор із Волині розповідь про проблему розпочав... із бувальшини

Коли громадянам нарешті «дозволили» обирати очільників своїх громад, в одній із них почали нарікати, що не того обрали. З’ясувалося, що проголосували за односельця, який удома акуратно поскладав гній. А ось вирішувати справи громади стало для нього непосильною ношею.

Немає в Україні такого населеного пункту, де перед Великоднем і Провідною неділею рідні не прибирали б та не облагороджували б могили, не садили б квіти. Треба віддати належне багатьом волинянам, які все менше використовують штучні квіти, бо з ними насправді менше клопоту. Зате більше турбот – у місцевої влади, яка має організувати вивезення на звалище зібраного сміття. Але це і є обов’язок комунальних служб.

Хтось скаже, що в час війни не варто наголошувати на благоустрої. Але ви ж бачили, як мешканці прифронтових сіл і міст після обстрілів, незважаючи на небезпеку, розчищають наслідки руйнівних вибухів. Не кажучи вже про те, як після звільнення почали відроджувати, буквально з попелу, Бучу, Ірпінь, Охтирку, сотні міст і сіл і все завдяки згуртованості громад.

На Волині обстріли, дякувати Богу, – поодинокі, хоча ракети літають останнім часом усе частіше. Тому нема найменших підстав зволікати із благоустроєм. На жаль, так не чинять у більшості громад. А вже, вважайте, за тиждень

– Великдень. Багатьом не вистачить, передусім часу, аби більші й невеличкі населені пункти виглядали охайно і по-великодньому святково.

Є й приємні приклади. Замість занедбаної території в селі Хорлупи Підгайцівської громади з’явився затишний скверик. Його облаштували завдяки ініціативі місцевих жителів, зусиллями місцевого бізнесу та сільської ради.

– Торік навесні селяни посадили берізки й сосонки, а цьогоріч місцевий підприємець виготовив три дизайнерські лавки. Природа – тут гарна, повітря – чисте, тож у Хорлупах радіють, що вдалося впорядкувати село, в якому живуть, – зізнається його староста Василь Грудік.

 Кожен із нас хоче жити в місті чи в селі, де чисті, не занедбані подвір’я із розмаїтими квітниками, де пахне різнотрав’ям, де обабіч вулиць – впорядковані газони. Хто скаже, що для цього потрібні великі гроші? Щонайперше – потрібне особливе бажання.

Уявіть собі картину, коли солдат-фронтовик повертається додому, йде вулицею, де узбіччя – по коліна в траві. А нам самим хіба приємно спостерігати ці «краєвиди»? Таке враження, що в таких селах немає повноправного господаря… Але що є, то є.

У Міністерстві розвитку громад, територій та інфраструктури вважають, що в кожній громаді мають бути програми з благоустрою, тобто – конкретний план заходів. Натомість – за останніми даними міністерства, тільки 2368 населених пунктів (9,3%) мають такі програми. Одним словом ситуація є катастрофічною, тобто все йде самопливом і відчутних змін поки що не видно. 

Михайло ЛАПКІВ, журналіст, позаштатний автор «Волині», багаторічний редактор Луцької районної газети «Слава праці».

Читайте також: Залужний уперше за довгий час засвітився на фото​.