«На фронті я був для вас героєм, а зараз, виходить, – вже ніхто»

Роман КОСТЕНКО, народний депутат із фракції «Голос», секретар Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки, про те, чому російські війська мають тактичні успіхи на фронті і продовжують просуватися:

 «Поряд із відсутністю зброї, велику роль у тому, що противник просувається, відіграє відсутність стійкості нашої оборони через те, що не вистачає воїнів, солдатів, особового складу… Жодні побудовані по-новому рубежі, якщо на них не буде солдатів, не допоможуть нам захистити наші лінії фронту».

Дмитро КУЛЕБА, міністр закордонних справ, про призупинення надання консульських послуг для чоловіків призовного віку за кордоном:

 «Як це виглядає зараз: чоловік призовного віку виїхав за кордон, показав своїй державі, що питання її виживання його не обходить, а потім приходить і хоче отримати від цієї держави послуги. Так не працює. В нас у країні – війна».

Сергій СТАТКЕВИЧ, десантник, який після поранення пішов працювати у ТЦК у Чернівецькій області, про нову роботу:

 «У нас люди не цінують те, що є. Для людей немає війни. Коли я виходжу на оповіщення, вони часто проклинають, матюкають, посилають назад на війну. Поки я був там – на фронті – я був для вас героєм, а зараз, виходить, – вже ніхто. Як це так?».

Сергій ФУРСА, про призупинення Україною консульської підримки чоловіків, які перебувають за кордоном:

 «Чи йде це в рамках головної мети закону – збільшити чисельність ЗСУ? Збільшити ефективність мобілізації? Жодним чином. Ці дії не змусять чоловіка, який обрав бути за кордоном під час війни, повернутися в Україну. Що це тоді? Це – і дрібна помста, і популізм. Бо держава показує, що вона мститься тим, хто поїхав, що має доставити задоволення тим, хто лишився. Грається на темних сторонах людської натури. Намагається здобути дешеву популярність на болючій для суспільства темі».

Віктор ШЛІНЧАК, журналіст, про чоловіків, які виїхали за кордон:

 «Що робити з тими, хто незаконно виїхав, треба буде думати тоді, коли закінчиться війна. І як вони повинні за це заплатити, якщо будуть повертатися. Сьогодні жодне розпорядження щодо «ухилянтів» з Монако, Відня чи Барселони їх не поверне. Це треба усвідомити. Ну й чорт із ними. Навіщо витрачати на них час? Зараз треба зосередитись на тому, як об'єднати тих, хто тут залишається: різні середовища, різні горизонтальні пласти – задля єдиної мети. І вона має бути одна – вистояти і виграти».

Віталій ЧЕПИНОГА, експолітик, блогер, про добрі новини:

 «Деякі люди пишуть у коментах: «А чому ви так радієте?» (про голосування в конгресі). Ми радіємо через те, що нам дуже бракувало хороших новин цілі довгі місяці. Ми радіємо через те, що маємо надію, через те, що живемо. Тішимося будь-чому, що має позитивну ознаку: цвітові вишні, потеплінню, поверненню лелек, голосуванню в конгресі. І за будь-яку добру новину ми ладні землю гризти. Бо це дає нам сил! А сили нам потрібні!».

Маша ЄФРОСИНІНА, в минулому – російськомовна українська телеведуча, у відповідь на запитання про те, чи має значення мова:

 «Має. Знаєш, мене не виховували в ненависті до всього російського. Навпаки – навіть у любові. Але сьогодні не хочу мати нічого спільного з «руснею» взагалі, з цією країною, з цією мовою. Я хочу відокремити від них назавжди – себе, своїх дітей і всі майбутні покоління, які породять потім мої діти. І я їх буду виховувати саме так».

Ігор ЛУЦЕНКО, екснардеп, воїн ЗСУ, пояснює, чому має бути запроваджено систему оцінювання ефективності командирів в армії:

 «Поганий командир може бути набагато небезпечнішим, ніж ворог. Ворогу практично неможливо якось вбити мотивацію. А от командир може своїми діями знищити у своїх підлеглих будь-який потяг до ініціативи і активності. В результаті, армія слабшає, перетворюючись із мотивованої на немотивовану. Як відомо, абсолютна влада розбещує абсолютно. Тому дуже часто безпосередні втрати ЗСУ від самовільного залишення частини чи дезертирства через неналежне керування всевладного посадовця-командира більші, ніж від вогню противника».