Краще б і справді не повернулась із полону... Болюча колонка «Пташки» з «Азовсталі»

Дякую за підтримку, вдячність і повагу до дій. Дякую за те, що не знаєте і чверті моєї історії. Дякую, що вірите «знайомій знайомої вашої знайомої». Дякую, що шукаєте, «чому я не герой». Я – не герой. Я – людина. Не я з себе зробила героя. А – ви. Не я зробила себе популярною. Не я постила свої фото з цинічними молитвами, щоб потім казати: «А ми ж за тебе молились».

«Ми молились, а ти погладшала. А ти не відповідаєш нашому ідеалу. Не тих підтримуєш. Не так воюєш. Не те говориш. Не такі погляди. Не така зовнішність. Не таке волосся. Не така Пташка».

Так от, шановні. Хочете залізти в мої труси – лізьте. Я важу 85 кг, користуюсь соцмережами, курю, і, блін, – живу. На ваш жаль. Не забудьте тими вустами, якими проклинаєте мене, потім поцілувати своїх дітей.

По 20 годин я працювала не для «дякую». Відмовлялась виїжджати, щоб не покидати хлопців не для «дякую». Співала я не для вас – для хлопців, які теж від мене відмовились, бо я «медійна». Бо я «запишалась». Залишились тільки мама, тато і брат. Залишився шеф із мотошколи і його дружина. Для решти я «змінилась».

Я вірю, що вам – болить. Але винна в цьому не я. Війна для вас закінчилась. Або й не починалась. Я не хочу повертатись. Мені нема куди повертатись. Пробачте всі, хто підтримує мене. Але я хочу залишитись під землею

Донбасу. За півтора року я вислухала більше, ніж за все життя. І я щиро не знаю, чим я заслужила це. Краще б і справді не повернулась із полону. Тільки маму шкода.

Катерина ПОЛІЩУК, «Пташка», поетеса, акторка, парамедик-доброволець Національної гвардії України, учасниця російсько-української війни, кавалер ордена «За мужність» III ступеня.

Читайте також: «Я так і не встигла йому сказати, що згідна вийти за нього заміж...» (Відео)​.