«Хочу, щоб усі усвідомили, яка необхідна для людей і держави наша праця».
Знаний господарник Волині Святослав Карбовський: «Сьогодні головним знаряддям праці нашого механізатора є не зубило й молоток, а – комп’ютер»
Нинішнього співрозмовника газети «Волинь» в аграрних колах Волинського краю особливо представляти не треба
Кілька десятиліть тому він прийняв під своє керівництво доволі сильне сільськогосподарське підприємство – СГТОВ «Лище» з однойменного прилуцького села. А ще Святослав Карбовський – переможець премії «Люди року. Волинь» в номінації «Аграрій року».
Анкета читача «Волині»:
1. Прізвище, ім’я, по батькові, професія, посада… Карбовський Святослав Євгенович, директор сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лище», заслужений працівник сільського господарства України.
2. З газетою «Волинь» я... вважайте, – ще зі шкільних років. Тато завжди передплачував «Радянську Волинь». Вона була ніби настільною книгою, бо виходила чи не щодня. Я читав те, що мене цікавило. Все в ній було. А вже, коли почав працювати, став цікавитися життям області. Зараз у господарстві також «Волинь» передплачуємо. Десь читаю, десь переглядаю. Люди все більше користуються електронними версіями.
Публікація про Святослава Карбовського в газеті «Волинь» за 8 травня 2024 року. Фото – volyn.com.ua.3. Посівна 2024 року – це... для мене – буденна справа. З осені починаємо готуватися до нового сезону, акумулюємо для цього кошти. Ми все купуємо завчасно. Коли приходить весна, то не думаємо, де взяти пальне чи посівний матеріал. У нас усе є.
4. Щоб успішно господарювати у нинішніх умовах… На цей момент, допоки був закритий кордон із Польщею й порти перестали працювати, ми приділили більшу увагу тваринництву. На молоко і м’ясо сьогодні є попит. Хоча і проблем зі збутом зерна в нас, як таких, не було. Ми виростили торік хороший врожай: більше 90 центнерів, якщо з кукурудзою, то – по 100,3 з кожного гектара. Собівартість зернових по бухгалтерії – трохи більше шести гривень із ПДВ за кілограм, а реалізаційна ціна – 5,60 – 6,60 гривень за кілограм, залежно від якості зерна. Є невелика рентабельність. Молоко також – рентабельне. На яловичину ціни зросли, а на свинину – впали. Якби було тільки одне рослинництво, важко було б кінці з кінцями зводити. Тому й маємо всю зиму стабільне надходження коштів.
5. Мене радує… робота наших тваринників. У господарстві нині – 2060 голів ВРХ, з яких – 700 корів. 9292 кілограми – надій на корову був минулого року. І рекордні 10 тисяч літрів молока ми мали. Таким продуктивним був позаминулий рік, коли почалася війна й усі організувалися. Завдяки тваринництву дотримуємося сівозміни, що є дуже важливо. Ріпак, пшениця чи цукрові буряки лише на четвертий рік потрапляють на те саме поле… Для того, щоб тримати корів, треба в себе обов’язково вирощувати кормові культури, будуть у нас сіно, сінаж, силос. Якщо ми заготовляємо 15 тисяч тонн силосу, 6 тисяч тонн сінажу, 500–600 тонн сіна, то вам ніхто не продасть стільки. На ринку просто нема такої кількості кормів…
З Лищенського старостинського округу на фронті – більше ста чоловік воюють, які могли б прийти до нас працювати.
6. Нове у виробництві… є звідки і в кого запозичувати. Якщо вам цікаво, в нас, в Україні, та й за кордоном – достатньо виставок, семінарів. Та й інтернет дає інформацію на всі смаки.
7. Точне землеробство – найбільш передова справа на селі. Його елементи в нас є. Це тільки починає розвиватися в нас. На самому початку робиться картографування полів, відтак складається програма внесення норми добрив чи засобів захисту, бо структура поля є неоднорідною. Це ж настільки простіше й легше нам буде працювати. Сьогодні – вже не той механізатор, що був колись, коли головними знаряддями в його руках були зубило й молоток, а тепер, як бачимо, – комп’ютер, сучасна імпортна техніка.
8. Риси, які мають бути властиві сучасному керівникові господарства… відповідальність і чесність. Перше стосується відповідальності за свою ділянку роботи. Якщо керівник приймає виважені рішення, мусить бути результат. До сказаного я додав би компетентність або ж знання справи.
«Друже, нагородити тебе – для мене це за честь». Багаторічний очільник Підгаєцької сільської ради Юрій Семенюк вручає «Почесну грамоту» Святославу Карбовському. Фото з особистого архіву Святослава КАРБОВСЬКОГО.
9. Чи легко бути керівником на селі? Нелегко, коли щодня слухаєш у потоці новин, що когось привезли «на щиті», там – поховали, там – підірвали… Все це пригнічує. Декого з моїх працівників забрали на війну, і їх поки що немає, на жаль, ким замінити. Це – дуже складне питання.
З Лищенського старостинського округу на фронті – більше ста чоловік воюють, які могли б прийти до нас працювати. Мені розказували, що це – найбільше з нашої сільради, бо тут легше знайти людину.
10. Найчастіше звертаються за допомогою… Переважно – військові. Просять кошти на закупівлю автомобілів, антидронових рушниць. Зараз у цьому плані стало трохи незручно, бо всі благодійні допомоги мають іти тільки через благодійні фонди. Якщо раніше гроші можна було переказати на картку дуже швидко, то зараз банк не пропускає.
Допомагали й допомагаємо, зокрема, 32 окремому батальйону Національної гвардії, 100-й окремій механізованій бригаді. Крім того через Всеукраїнську аграрну раду працюємо з благодійним фондом «Збережи Україну!»
Головний отаман із СГТОВ «Лище» передає черговий «Старлінк» на фронт. Фото з архіву Святослава КАРБОВСЬКОГО.
11. Коли побачили кадри, як польські пікетувальники висипали українське зерно… Неприємно було. Як усі ми, був зворушений. Кажуть, що зняли блокаду. А знаєте чому? Кордон блокували тому, щоб ми виробляли ліцензії на експорт зерна, а ті, хто в Польщі, переробляв це зерно, сьогодні банкрутіють. Тому й почали «плакати», що, мовляв, через одних потерпають інші. Я думаю, що Україна витримала цей тиск.
Винуваті тут і поляки, і наші. Коли почалася війна і нам дозволили вивозити сільгосппродукцію, наші фермери намагалися «скинути» все, в тому числі й неякісне, хоч мало відповідати всім вимогам.
12. Коли усвідомив значення слів: «Хвала рукам, що пахнуть хлібом»… Мабуть, цей вислів трохи застарів, бо не хлібом єдиним ми живемо. А почав розуміти, що таке селянська праця – ще зі школи, коли на канікулах працював на жнивах у колгоспі з села Веселе. Тоді ще не було самоскидів, тому ми власноруч розвантажували зерно з машин, якими привозили з поля на тік. Так і відчув смак хліборобської праці. А з роками все більше усвідомив і зрозумів, якою вона є необхідною для людей, для нашої держави – хочу, щоб це усвідомили всі.
13. Ви хотіли б, що ваші внуки працювали на землі… Мабуть, кожен хоче, щоб їхні нащадки – діти та внуки – продовжили розпочату ним справу. В мене підростають дві внучки та внук, які поки що вчаться у школі.
Думаю, що вони виберуть свій шлях у житті, бо коли примушувати людину до чогось, то вона не буде цього робити з повною віддачею.
14. Ваші життєві плани… В мене – один план, щоб закінчилася війна, і всі наші герої-захисники повернулися додому, щоб на нашій землі настав мир. Ключ до цього – наша згуртованість і допомога всього світу.
Записав Михайло ЛАПКІВ.
Читайте також: Волинський воїн на передовій: «Вірю у Смерть, бо я її бачив, коли закривав очі загиблим побратимам...».
