«І буде Гімн звучать, і будуть дзвони бити...». Бо здохне кривавий пуйло!
До сліз: «Закінчиться війна. Закінчиться триклята...»
Авторка слів «Коли закінчиться війна / Я розцілую всі ікони. / Присяду в хаті край вікна / І буду чуть церковні дзвони...» нещодавно порадувала нас виходом другого видання своєї книги «Такий народ ще треба пошукати» і новою поезією, яка, переконані, торкнеться вашого серця
Закінчиться війна.
Закінчиться триклята.
І хлопчик у дворі зустріне свого тата.
І дівчинка зірве три квіточки весною.
І вручить запах цей новітньому герою.
І хмари підуть геть, на радість посвітає,
І вітер у дворі сміття попідмітає.
Помиє дощик все – все чорне стане білим.
І буде Божий світ одним єдиним цілим.
Без горя, без біди, без диму після бою…
Посію я тоді чебрець, гісоп, левкою.
На грядці посаджу троянду жовто-синю,
А болі, а печаль сховаю в стару скриню.
Буде тоді весна, а, може, буде літо.
Залишиться десь там розколоте корито,
І хата без вікна, і коники без стайні.
І будуть у нас всі городики охайні.
Закінчиться, авжеж. Очиститься водойма.
Лиш нитиме душа, як рана незагойна.
Лиш матінка піде до сина на могилу,
І буде дощ мочить вербу стару, похилу.
Присяде удова на камінь, на ослінчик.
Не скаже, як болить і серце, і мізинчик.
Не потече сльоза, замерзне від морозу.
На горбик покладе одну червону «розу».
Закінчиться, атож. Настане мир жаданий.
Повернеться з війни єдиний і коханий.
І буде Гімн звучать, і будуть дзвони бити,
І підемо ми в храм на Спаса мед святити.
м. Львів.
Читайте також: Сльози Волині: чи не забули ми, що таке «вдовиний плуг»?.
