Вони ніколи не літатимуть самі. Історія на вечір

– Господи, я оглянув усе Твоє творіння. Я був усюди. Побачив, що Ти є частиною усіх речей. І тому, Господи, я прийшов, щоб Ти допоміг мені зрозуміти одну річ. Чому кожна людина, яка живе на землі, має тільки одне крило? У нас, ангелів, їх два. Ми можемо летіти до Любові, якою є Бог, завжди, як тільки цього забажаємо. Ми можемо летіти до свободи завжди, коли захочемо. Але в людей – тільки одне крило, і вони так не зможуть літати…

Бог відповів:

– Справді, так і є. Я знаю, що створив людей тільки з одним крилом…

Заінтригований, ангел хотів зрозуміти:

– Але чому Ти, Господи, дав людям тільки одне крило, якщо для того, аби вони могли літати, потрібно два?

Бог неквапливо відповів:

– Вони можуть літати, ангеле мій. Я дав людям одне крило, щоб вони могли літати більше і краще, ніж наші архангели… Для того, щоб літати, мій маленький друже, тобі потрібно два крила… І хоча ти вільний, однак залишаєшся самотнім… А от люди…

Людям, що мають тільки одне крило, завжди буде потрібно простягнути комусь руку, щоб отримати друге.

Людям, що мають тільки одне крило, завжди буде потрібно простягнути комусь руку, щоб отримати друге. Кожен повинен мати пару крил… Кожен повинен знайти своє друге крило в комусь, «десь у світі», щоб інша людина додала своє до пари.

Таким чином усі навчаться поважати одне одного і не ламати єдине крило іншої людини, бо ризикують позбавити самого себе можливості літати.

Так, мій ангеле, вони навчаться по-справжньому любити іншу людину…

Вони навчаться, що тільки тоді, коли дозволять собі любити, зможуть літати.

Торкнувшись серця іншої людини, вони отримають крило, якого їм бракує, і нарешті полетять.

Люди зможуть дістатись туди, де є Я, тільки завдяки любові… Так, як це робиш ти, мій ангеле.

Вони ніколи, ніколи не літатимуть самі.

Невідомий автор.

Росаріо ГОМЕС, оповідання з книги «100 промінчиків світла. Притчі на щодень» (Львів, видавництво «Свічадо»).