Коли людина вдягає футболку з «гордим» написом «Ухилянт»...

Я можу зрозуміти, коли чоловіки уникають мобілізації. Коли страх смерті домінує. Коли навіть не бажання втратити свою свободу, своє життя, свою кар’єру стає провідним у прийнятті рішень. Людина – істота егоїстична. І це – природно. Я буду останнім, хто буде звинувачувати у чомусь таких людей під час чи після війни.

Я можу зрозуміти, коли людина воліє бути не в Україні під час війни. Бо життя – коротке. І ти просто ставиш його, свою долю, на перше місце. Це, знов таки, – природне. І я можу це прийняти. І не хочу, щоб суспільство розділяло ненависть, і люди в Україні ненавиділи людей за кордоном.

Це все – страх. І це – страх природний. І так само є природний сором за свій страх і вчинки, які він змушує тебе робити і які можуть виглядати не дуже моральними.

І я можу зрозуміти, коли людина тихо боїться, уникаючи зайвий раз виходити на вулицю чи не воліє їздити через блокпости. Коли робить це тихо. Коли відповідає тільки за себе.

Але є речі, які я не можу ні зрозуміти, ні прийняти. Навіть коли ти сам боїшся мобілізації, ти все одно маєш знати, що вона є критично важлива для оборони країни, для виживання. Цьому немає альтернативи. І що пройшов той час, коли ти можеш просто на стадіоні скандувати «ЗСУ», залишаючись у ролі вдячного вболівальника. Бо ЗСУ складається з людей. І кожен із чоловіків може одного дня стати гравцем на полі, а не вболівальником.

І коли людина вдягає футболку з «гордим» написом «Ухилянт», то що вона хоче цим сказати? Що вона  пишається цим? Чи що вона рада поширювати російську пропаганду? А не секрет, що основний удар росіян на інформаційному фронті йде на зрив мобілізації. Це – найтонший момент на цей час. Бо коли вдягаєш таку футболку, то ти виходиш на бій на стороні ворога. Ти стаєш солдатом російських військ.

Спочатку ви приховуєте свій страх розмовами, що це – несправедливо. Бо ж діти  Зеленського не воюють. Розповідаєте про погану державу. Про бюджетників, які заслуговують бути мобілізовані замість вас. Кажете багато інших речей замість того, щоб просто зізнатися у своєму страху. У небажанні втратити свободу. У тих речах, які цілком природні, але чомусь ніхто не наважується говорити про них уголос. А потім переходите на інший рівень. І починаєте носити футболку з написом «Ухилянт». Ну так, тоді ж ти не малодушний чоловік, а вже – гордий борець із несправедливістю. Чи «корисний ідіот», як називають таких у москві...

А що думає бізнес, який робить і продає такі футболки? Що є суспільний запит на негідників, і треба його вдовольнити? Що гроші – не пахнуть? Що це – «прикольно»? Особливо в той момент, коли люди вмирають за тебе, зберігаючи життя і даючи тобі час? Це все риторичні питання, звісно. Але щось точно пішло не так, якщо це стало нормою.І так, я дійсно тепер хочу, щоб людей із такими футболками першими затягували в «бусики». Без варіантів.І так, я хочу, щоб до того бізнесу, що дозволив собі виробляти такі футболки, прийшла СБУ. Та сама СБУ, яка звикла «кошмарити» бізнес. І прикрила його назавжди. А всі дотичні до нього відправились освоювати нову армійську професію.

І це – не ліберально. Але такі речі переходять будь-яку межу. Це – робота на стороні ворога під час війни. Люди, які носять такі футболки, чи люди, що їх виготовляють та продають, нічим не відрізняються від навідників, що здають позиції росіянам.

Так, можна бути ухилянтом. Природно боятися, але не можна цим пишатися. І не можна толерувати тих, хто цим намагається хизуватися. 

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ