Київ, 14 травня 2024 року: Держсекретар США Ентоні Блінкен грає на гітарі в одному з барів столиці України. Він заспівав пісню Ніла Янга «Rockin’ in the Free World».
«Це все, що він привіз?» – «Ну, зрозуміло – в Америці – вибори»…
Людей, в чиїй країні президентом обирають коміка, що імітував гру пісюном на роялі, мало чим здивуєш, але…
Політик в статусі третьої особи США взяв до рук гітару і висловив повагу українським воїнам і громадянам: «Слухайте, я знаю, що зараз – насправді дуже складні часи…».
…Вертаєшся проти ночі з-під Вовчанська, де передавали, що змогли, на швидку руку згребти зі складу, відкриваєш «Фейсбучок», а посполитий український нарід обговорює, що Держсекретар США взяв до рук гітару і заспівав у київському барі рок-хіт.
Ясна річ, «вдячний» український дописувач одразу пролився кпинами від «це все, що він привіз» до «ну, зрозуміло – в Америці вибори». На жаль. На що списати «глупу» емоцію? На недорослість політичну чи кругозір, розміром зі щілинку?
Ні, я розумію – людей, в чиїй країні президентом обирають коміка, що імітував гру пісюном на роялі, мало чим здивуєш. Але політик в статусі третьої особи США взяв до рук гітару і висловив повагу українським воїнам і громадянам. А потім наголосив, що Україну підтримують не лише США, а й чимало людей у світі. Адже українці «б’ються не лише за Україну, але за весь вільний світ».
А потім була пісня. Здається, пісня з історією чи підтекстом. Це «Rockin’ in the Free World» Ніла Янга. Здається, вона була написана під час турне The Restless, в лютому 1989 року. Ніл Янг дізнався, що запланований концерт в СРСР (!) скасовано. А гітарист команди Френк «Пончо» Сампедро зауважив: «Нам доведеться продовжувати рок у вільному світі…». Ця фраза вразила Янга, – і від неї й походить пісня.
Отже, в барі, в українській столиці, в країні, яка виборює свободу в жорстокій війні проти реінкарнованого СРСРу… Держсекретар США співає пісню, яка народилася через «совкову» тупість. Народилася пісня під гаслом: «Ми будемо продовжувати рок у вільному світі».
…Я б хотів, щоб президент, прем’єр чи голова парламенту, або головний дипломат могли взяти до рук (руками, а не чимсь іншим) інструмент і зіграти та заспівати щось із Біллі Джоела або Мадді Вотерса, або…
…Я б хотів, щоб, звертаючись до будь-якої аудиторії, політик моєї країни міг вільно оперувати відсилками до цитат, уривків пісень, історичних історій.
…Я б хотів, щоб аудиторія це вміла зчитувати.
Напевно, я – надто наївний.
, журналіст і телеведучий.
Читайте також: Хоч усі говорять про мою незламність та стійкість, я – мертва всередині.
