«Вишивати чорними нитками, скропленими сльозами, ім’я своєї дитини – це мука»

Мета заходу – увічнити пам’ять загиблих воїнів

«Рушник пам’яті» – у чорних і синьо-жовтих кольорах. Ідея створення такого виробу народилася восени минулого року й належить радниці Нововолинського міського голови Катерині Варвус. Гроші на тканину та нитки передали від продажу речей на ярмарках слухачі Університету вільного часу, очолюваного Ларисою Жилою. Загалом, на полотні має бути вишито 150 імен та прізвищ загиблих захисників, які проживали в Нововолинській громаді. Уже є й написані слова пісні, яка звучатиме, коли його будуть виносити на усі патріотичні заходи.

Пригадую, як під час підготовки публікації про Сергія Власюка, який поліг у бою на Донеччині в липні 2022 року, зустрілася з його мамою, Ольгою Валентинівною. Під час півторагодинної хвилюючої розмови жінка зворушливо розповідала про свого сина, а також поділилася враженнями від участі у створенні «Рушника пам’яті».

– Хоч я вже давно не сідала за вишивання, коли взялася це робити, в мене ніби відкрилося друге дихання. Після зміни я прибігала додому й відразу брала в руки голку, – емоційно розповіла пані Ольга. – Я по-справжньому ожила! Хоч було дуже непросто «писати» ім’я і прізвище свого сина. Це той біль, який у матері ніколи не минає. Але я зрозуміла, що сили в мене є, і я буду вишивати! Цей рушник – це пам’ять про наших синів-Героїв! І це зараз – найголовніше!

 Імен на полотнищі – більше ста. Їх мають можливість вишити матері або дружини, чи доньки Героїв. Робота не припиняється.

«У кожен хрестик вкладено часточку душі кожної матері чи дружини»

Першою ім’я свого сина – Героя України Костянтина Мрочка – створила чорним хрестиком його мама Алла Євгенівна. Про її сина доводилося не один раз писати матеріали. Спочатку, коли він повернувся з АТО й завітав у редакцію, приємно була вражена щирою розповіддю Кості про службу, про дружні стосунки їхньої легендарної танкової трійки, про людей із Донбасу, з якими довелося спілкуватися. Вдруге – коли він, приїхавши з Ізраїлю, де перебував на заробітках, пішов захищати країну відразу після повномасштабного вторгнення росіян. Герой-танкіст загинув у березні 2022 року на Київщині. Потім була розповідь про те, як у Ізраїлі на честь подвигу Костянтина Мрочка, який вирощував там виноград, назвали вино…

На полотні має бути вишито 150 імен та прізвищ загиблих захисників, які проживали в Нововолинській громаді. 

– Частинка долі наших синів вписана тут, на рушнику, – мовила Алла Євгенівна. – Вони для нас – живі, тільки, на жаль, не можемо їх побачити, обійняти. І це – невимовний біль…

Мама Костянтина, яка не знімає чорної хустини й каже, що носитиме її аж до Перемоги, порятунок знаходить у волонтерстві, в допомозі тим, хто продовжує воювати з озвірілим ворогом.

– Добре, що відчуваємо підтримку від влади. Це – дуже важливо.

Естафету пам’яті пані Алла передала Ларисі Харук – мамі загиблого військового медика Тараса Харука, який поліг у серпні 2022 року в Харкові. Жінка зізнається, що вишивати рушник було непросто: проймали невимовний біль, жаль, але, разом із тим, і гордість за свого сина.

– Важко даються кожен хрестик, кожна буква. Вишивати чорними нитками, скропленими сльозами, ім’я своєї дитини – це мука, – не приховує Тетяна Білецька, син якої, старший лейтенант, прикордонник Максим Білецький, загинув 1 січня 2023 року. Пані Тетяна якраз закінчувала роботу. Жінка зазначає, що також більшість часу присвячує допомозі військовим, бо від цього – легше на душі, і додає, що не припинить це робити до закінчення війни.
Долучилася до унікальної та благородної справи й начальниця відділу культури Нововолинської міської ради Марія Душук, чоловік якої, Володимир, загинув у липні 2022 року на Миколаївщині. Жінка, окрім його імені, вишила на полотні також стилізований герб та вислови «Слава Україні» та «Героям Слава». На її думку, в кожен хрестик вкладено часточку душі кожної матері чи дружини, в яких клята війна забрала дорогих людей.

Буде й «Рушник Перемоги»!

Ціна втрат насправді є дуже великою. Але цей рушник, який зберігатиметься у місцевому історичному музеї, вбирає у себе потужну енергетику десятків  зболених, але люблячих і гарячих сердець. Це – данина пам’яті тим, імена яких навіки вписані золотими літерами в книгу доблесті і пошани України. Це – розуміння того, якою дорогою є ціна Перемоги – нагадування для майбутніх поколінь, котрі творитимуть нову країну, як важко даються нам незалежність і суверенітет.

Ця акція матиме й продовження. Віримо й переконані, що – таки оптимістичне. Відома нововолинська колекціонерка старовинного одягу, краєзнавиця, благодійниця Марія Доліновська, яка нещодавно відкрила унікальну етногалерею, планує вишити «Рушник Перемоги». Невдовзі розпочнуть. До творчої роботи можуть долучитися усі небайдужі нововолинці й ті, хто тут проживає зараз. Пані Марія каже, що задум обов’язково буде реалізовано. А в цієї жінки по-іншому не буває.

* – Матеріал підготовлений завдяки фінансовій підтримці Української Асоціації Медіа Бізнесу за гроші «Німецького Фонду Маршалла з США» та «Українського Медіа Фонду».