Волинський школяр-дев'ятикласник: «Майбутнє нашої України я бачу дуже складним…»
А написав їх хлопчина у відповідь на завдання вчительки скласти твір про майбутнє України. Маленька історія про ті твори, як то буває в житті, дійшла через родину і до моїх вух, і я чомусь думаю, що вона має йти далі
Вчителька та її клас слухали один по одному різні уявлення школярів про майбутнє України. Хтось описував, якою вона буде квітучою і сильною поміж інших держав, хтось бачив на нашій землі різні фантастичні пригоди, цікаві, як у кіно. Але був поміж тих вигадливих описів один, який вирізнявся… болем 15-річної дитини. Той хлопець встав і розповів, як тяжко було нашій державі, як ще тяжче є…
Завершив усе тим, що майбутнє нашої України бачить дуже складним. А далі він не втримався і зі слізьми на очах покинув клас.
Цей випадок є такий багатозначущий, як і наше життя. Він про те, які у нас діти. А також про те, що, хоч більшість із них, їхні сім’ї бережуть від сьогоднішніх страхіть, хтось у своєму бажанні знати все уже на голову вищий від решти…
Попри юний вік, діти уже бачать теперішнє суспільство: якась його частина завжди на вістрі боротьби, якась енергійно підсобляє, ще частка співчуває активно – донатить у міру можливостей, інша – вболіває (плаче від ран і втішається кожним збитим ворожим літаком чи потопленим кораблем), а є й «інопланетяни» – у тих завжди цінна лише їхня сорочка на їхньому ж тілі.
Та найцінніше в цій історії, що вона є: якщо і серед підлітків знаходяться такі, кому «Україна в огні» пече аж до сліз, – то вона матиме те дороге нам Майбутнє обов’язково!
Бо вони і є отим бажаним Майбутнім.
Маєте свої історії, діліться. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова – 43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 2, «Цікава газета на вихідні».
Оксана КОВАЛЕНКО, мама.
