Людина і суспільство 04.06.2024, 14:29

Участь в «Іграх Нескорених» взяло 17 захисників та захисниця з Волині

Цьогоріч у національних «Іграх нескорених» з Волині була найбільш численна команда за всі роки відборів

У столиці з 31 травня по 2 червня за право представляти Україну на міжнародних змаганнях боролося 17 ветеранів та військових із Волині. Загалом у змаганнях взяли участь 329 учасників, які випробували власні сили у 9 адаптивних видах спорту.

Про це повідомили в Українському ветеранському фонді.

Волинські учасники:

Костянтин Байчук; Віталій Бейчук; Сергій Гордієвич; Костянтин Копелюк; Олександр Куришко; Микола Луговий; Олег Моргун; В’ячеслав Оксентюк; Валентин Романюк; Володимир Рубан; Тарас Сасовський; Алла Сенченко; Михайло Соколян; Павло Солоха; Антон Сосінський; Микола Чабанчук; Олег Чигир.

Серед учасників також була одна жінка. Усього ж 12 захисниць взяло участь у відборі, це рекордне представництво жінок на українських «Іграх нескорених».

Уже за місяць журі оголосить список із 35 фіналістів, які пройшли до національної збірної та поїдуть на зимові гібридні «Ігри» до Канади, які відбудуться 8–16 лютого 2025 року.

В одному з найвиснажливіших видів спорту на цих змаганнях — веслуванні на тренажерах — змагалася лучанка Алла Сенченко, інформує Суспільне.

Захисниця служить з 2018 року: тоді підписала контракт з 24-ю окремою механізованою бригадою імені короля Данила. Її три роки закінчилися в грудні 2021-го: перед самим повномасштабним вторгненням. «Я не встигла навіть вирішити якісь побутові питання. Сумочку склала й поставила», — підготувалася тоді захисниця.

З початком повномасштабної війни знову мобілізувалася: тепер — до 2-го окремого стрілецького батальйону Волинської ТрО. У Лимані Алла потрапила до полону, з якого її визволили на початку лютого 2023 року. Нині вона працює в ТЦК.

«До речі, в обміні 31 [травня] були останні двоє цивільних дівчат, які з нами перебували. Я також була з дівчатами з Маріуполя. Їх раніше поміняли. Мені пощастило вижити, вистояти й не зламатися. [Полон] «добре» вплинув [на здоровʼя]. Травма плеча, закрита черепно-мозкова травма, хребет, суглоби. Маса проблем, побиття… І дуже це повпливало на психологічний стан. Тримаєшся-тримаєшся, але виснаження йде. Психіка в людини не безмежна. Але в мене були гарні психологи в реабілітаційному центрі. До цього дня, коли виникають питання, я завжди до них звертаюся».

На Іграх нескорених Алла, за її словами, випробовувала свої «можливості й надможливості», а окрім веслування, виступила у стрільбі з лука та волейболі сидячи. «Я люблю розумний ризик і над тілом своїм стараюся працювати, — зазначає військова. — Тут, до речі, є моя [посестра], з якою ми разом перебували в полоні. Ми з нею тільки удвох займалися добровільно [спортом]. Бо коли примусово, то всі мусили займатися».

Алла переконана, що спорт допоміг їй вистояти в неволі та впоратися з іншими викликами: «Я займалася фітнесом, а перед повномасштабним вторгненням пішла на тайський бокс. Думала: чого я так себе вбиваю? Я ж пройшла три роки армії. Чому приїхала додому й знову таким займаюся? А потім, у полоні, згадувала свого тренера Рому. Завдяки йому й тому фізичному навантаженню, [яке він давав], мені вдалося гарно пересуватися, коли мене атакували. Це мені дуже допомогло».

«Спорт гарно допомагає психологічно вирівнятися. Це мотивація. Такі маленькі перемоги дають силу, наснагу боротися. Дуже багато речей нас тригерить. Але наше середовище настільки спокійне, врівноважне. Ти наче в колі родини знаходишся. Навіть якщо сказала зайве, тебе розуміють. Ми зазирнули смерті в очі й цінуємо понад усе життя, яке нам відведено зараз. Нам вдалося вижити, а коли ти вижив, то на повні груди дихаєш».