На Волині журналісти «обхитрили» конкурсантів знаменитою піснею Тараса Петриненка

А далі більшість із вас продовжить, якщо не текст, то хоча б приспів неймовірно патріотичної пісні… «Поки кохаєм», яка, як здогадалися наші бувалі в бувальцях гравці інтелектуального конкурсу, й стала основою запитання, на яке ми сьогодні даємо відповідь

Але, за умовами вікторини, маємо ще раз нагадати це завдання, яке стане дороговказом для наших нових читачів, аби вони приєдналися до нашого гурту «детективів», які люблять докопуватись до істини.

«Спецзавдання» – 2 (2024)

Сьогодні ми заховали предмет, який буває і холодний, і теплий. Більшість із вас має його вдома. Принаймні, повинен мати у наш час. А виведе вас на нього чудовий твір, відомий усім, в якому згадані: любов, «справа», «те, що показує годинник», тисяча (в множині), серце, сузір’я, «дорогоцінні стежки», квіти (у вигляді дієслова).

Що за предмет ми заховали у гранатобузі?

Пісню «Україно» (також відома як «Україна», первісна назва – «Поки кохаєм») вперше було записано у 1987 році, хоча Тарас Петриненко створив її раніше, але не наважувався комусь показувати, бо розумів, що її ніде не візьмуть. Як зазначає «Вікіпедія», її національна тематика не вписувалася в радянські стандарти, та навіть і сам текст («Ще наша свічка не згоріла») викликав асоціації з тоді ще забороненим «Ще не вмерла Україна». За радянської влади, що дуже упереджено ставилася до всього українського, за цю пісню легко було дістати клеймо «українського націоналіста». Як згадує автор, «тоді можна було любити лише росію або «совєтскую Родіну».

Уперше Петриненко записав пісню в домашніх умовах. Сталося так, що цей, власне, робочий запис під робочою, знову ж таки, назвою «Поки кохаєм», із творчої подачі музичного редактора «Українського радіо» Олександра Васильєва, почув Олександр Бутко.

На свій страх і ризик він поставив фонограму в ефір у найближчій ранковій інформаційно-музичній програмі на «Першому каналі», яку вів сам. Пісня прозвучала на її завершення як кульмінація: плівку запускали за таймером так, щоб вона відзвучала якраз перед сигналами точного часу. То був вчинок мало не героїчний. А що пісня мала нечуваний успіх, то переможців, як то кажуть, не судили. Невдовзі було зроблено студійний запис, уже під назвою «Україна», а заразом – і кілька коротких інструментальних фрагментів, що стали звучати як музичні заставки «Українського радіо».

Цікаво, що в тому-таки 1987 році твір прозвучав у популярній музичній передачі Центрального телебачення СРСР «Ранкова пошта».

Хто з наших читачів розгадав слово-відповідь «свічка» («Ще наша свічка не згоріла»), ви дізнаєтесь уже із фейсбук-сторінки Грицька Гарбуза (за цим QR-кодом ви можете зайти на неї з будь-якої частини світу), а також – на сайті volyn.com.ua.

 Нам же час знову вас інтригувати. Поки – у коротеньких турах, поки ми підбиваємо підсумки весняного конкурсу. Тож – поїхали! Хто перший надішле відповідь, той і стане переможцем.

«Спецзавдання» – 4 (2024)

Завдання сьогодні –дуже просте: закреслити лише 3 зайві букви чи знаки з цього набору «19» і ви потрапите в «особняк» на «цікавій землі», офіційні символи якої нагадують поєднання Японії з Польщею – плюс тваринку на прапорі одного з регіонів України: к/о/т/і/к/о/т/і/р/о/м/р/о/м/-/т/у/і/т.

Назву якого міста ми заховали у гранатобузі?

Слово-відповідь треба надіслати до 13 червня (включно) тільки у вигляді повідомлення на телеграм-номер Грицька Гарбуза: 066 133 86 88, обов’язково вказати після слова-відповіді у дужках ще й своє ім’я, прізвище і регіон, який представляєте (наприклад: «Перемога» (Валерій Залужний, Житомирщина).

Приємних вам пошуків без повітряних тривог! 

Грицько ГАРБУЗ.

Читайте також: Волинянин увічнив біля Берестечка легендарного Богуна і величну церкву рідного Ратнева, зменшивши її у… 25 разів! (Фото, відео).