Знесло половину черепа снарядом, але він вижив: історія розвідника з Волині

Його історія вражає і шокує. На фронті Роман отримав важке поранення: уламок ворожого снаряда буквально зніс половину черепа. Зазвичай такі поранення фатальні, але військовий дивом вижив. І коли здавалося, що небезпека минула, біля серця лікарі знайшли уламок, який міг вбити Романа будь-якої миті.

Військовий переніс не одну складну операцію і наразі відновлюється. Своєю непересічною історією Роман Кліза поділився з OBOZ.UA

З водіїв – у розвідники

До початку широкомасштабного вторгнення РФ в Україну Роман Кліза працював водієм.

«Я об’їздив всю Європу. Стосунку до військової служби не мав», – розповідає захисник. У кінці 2021 року він повернувся в Україну на новорічні свята. «Я приїхав додому перед Новим роком на відпочинок. Тоді якраз російські війська вже почали збиратися біля наших кордонів. Було зрозуміло, що щось таке недобре вже починається», – пригадує Роман.

 Він до останнього не вірив у можливість «великої війни», але про всяк випадок домовився з друзями, аби у разі чого разом піти добровольцями до ЗСУ. Події 24 лютого 2022 року шокували його. «Я сподівався, що росіяни пограють м’язами, побрязкають зброєю та підуть у свою Тайгу. Сподівався, що вони не наважаться», – каже Роман. Домовленість із побратимами була виконана миттєво. У перший день повномасштабної війни вони пішли у Волинську ТрО. Пересиджувати війну ніхто не збирався. «Моя мотивація – це мотивація абсолютно нормального чоловіка: коли до мене в дім лізе злодій, йому треба вломити. А як інакше? Ворогу треба натовкти так, щоб він сам захотів звідси забратися», – наголошує Роман. Разом із побратимами вони тримали позиції на кордоні з Білоруссю. «Там чимало стояло тієї нечисті. Власне, там були якраз ті кадировці, які потім пішли на Бучу. Їх не варто недооцінювати як військових, хоч які б вони були», – пригадує він.Минулого року військовий вирушив на схід у складі підрозділу аеророзвідки. До цього він не мав справи з дронами, однак, потрапивши до війська, почав цілеспрямовано вивчати цю спеціальність, щоби стати аеророзвідником.  Фронтові будні для Романа завершилися 4 грудня 2023 року. Тоді чоловік отримав важке поранення і ледь не загинув. Через травму він погано пам’ятає той день. «Пригадую, як на автівці доїхали ближче до позицій, далі пішки дійшли до бліндажа, а потім прилетів ворожий FPV-дрон. Як наслідок: я «трьохсотий», а мій побратим – «двохсотий». Дуже шкода його… Молодий хлопець Микола, йому було лише 28 років, був дуже розумний…», – із сумом розповідає він.  Що відбувалося далі, Роман знає лише зі слів побратимів. «Хлопці розповідали, що я не давав надати мені першу допомогу, ледь скрутили. У мене був шок, тому така поведінка виправдана», – згадує він. Роман потрапив у госпіталь у Дніпрі зі складною травмою. «Мені зробили трепанацію черепа, повиймали уламки з голови. Були переломи пальців, пошкоджені руки, ноги, очі, ну і, звісно ж, контузія», – пояснює аеророзвідник. 

Дев’ять днів Роман був у комі, перебуваючи між життям та смертю. Але це були ще не всі випробування. Лікарі знайшли уламок снаряда за лічені міліметри від дуги аорти – головної артерії кровоносної системи. Дев’ять днів Роман був у комі, перебуваючи між життям та смертю. Але це були ще не всі випробування. Лікарі знайшли уламок снаряда за лічені міліметри від дуги аорти – головної артерії кровоносної системи. «За пів року по лікарнях і госпіталях я бачив різне: люди після інсульту заново вчаться читати, писати, ходити. Я зараз вчуся заново ходити. Це непросто. Коли в людини все є, то здається, що то звичайні речі. Аж ні. Мені треба думати, як ноги поставити, як крок зробити. У звичайному стані робиш все це на автоматі, а в моєму випадку в мозку відбувається колосальна робота. Та мені допомагає підтримка рідних. Біля мене завжди моя кохана дружина, моя мама. Щодня біля мене хтось є», – розповідає захисник. Першочергове завдання, яке ставить перед собою військовий, – реабілітуватись і повернутися до нормального життя. «Я оптимістично налаштований. Мені 43 роки, у мене попереду ще довге життя, і знаєте, хочеться його якісно прожити, а не як-небудь. А для цього треба відновити фізичну форму, знову навчитися керувати авто і гроші треба заробляти, забезпечувати родину», – каже Роман. Нещодавно він переніс ще одну складну операцію: нейрохірурги усунули дефект черепа, встановили титанові пластини. «Якби було здоров’я, я би повернувся на війну. Дуже мені вже хочеться того ворога нищити. Ми є нація. У них цього немає і близько», – додає наш співрозмовник.