Швидше всього, протестувальники зі схожими антиукраїнськими і антиєвропейськими написами: «путін, наведи порядок з Україною і Брюсселем...» цьогоріч знову з’являться в Польщі.
Тепер відомо, хто – за Європу і НАТО, а хто – за плани росії та Китаю
Результати виборів до Європейського парламенту дозволяють зробити чотири основні висновки щодо стану Європейського Союзу і його перспектив у найближчому майбутньому
Перше – прогнози про «смерть Європи», екзистенційну кризу Європейського Союзу і неминуче зменшення ролі Європи в новому світовому порядку виявилися неправильними. ЄС тримається міцно, керуватиме ним Європейська народна партія, яка, всупереч прогнозам соціологів, збільшила своє представництво в Європарламенті, набравши четверту частину голосів європейських виборців.
Друге – в Європі немає загрози «коричневої хвилі» та тріумфу антиєвропейських сил. Так само як немає перспектив на їхнє об’єднання (хоч праві, популістські, євроскептичні та проросійські партії набрали чверть голосів на недавніх виборах) у потужну фракцію в Європарламенті та впливовий політичний інтернаціонал, робота над створенням якого велася від декади за співучасті радикальних республіканців із США.
Третій висновок – немає «втоми від війни» і «втоми від підтримки» України. Виступаючи на пресконференції 9 червня, Урсула фон дер Ляєн – теперішня та ймовірно майбутня голова Європейської Комісії – заявила, що наступна влада ЄС буде проєвропейська та проукраїнська.
Четверте – в питаннях безпеки Європа залишається «молодшим партнером» США зі висхідним власним військовим потенціалом, який дозволяє підготуватися до більш самостійного протистояння з російською федерацією. При демократичній американській адміністрації євроатлантичні зв’язки залишаються міцними, однак ймовірний прихід до влади Дональда Трампа вже не означатиме катастрофи для оборони Європи.
Разом із тим, «стратегічна автономія Європи» не є концепцією розірвання зв’язків із США, на що розраховували та й надалі розраховують у Пекіні та москві. Це програма зміцнення оборонного й промислового потенціалу ЄС в ситуації неминучого зосередження уваги Америки на протистоянні з Китаєм, незалежно, хто перебуватиме при владі у Вашингтоні.
… Під час перебування в Будапешті Єнс Столтенберг, генеральний секретар НАТО, заявив спільно з Орбаном, що Угорщина не братиме участі у розгляді питань щодо надання підтримки Україні. Відповідно вона не блокуватиме рішень щодо України на саміті Альянсу у Вашингтоні й сама не надаватиме допомоги Україні.
Україна має готуватися до перспективи блокування Польщею інтеграції нашої держави з ЄС, коли не будуть враховані вимоги польського аграрного сектору.
Перекладаючи цю заяву на просту мову, йдеться про те, що Орбан погодився з фактами і прийняв пропозицію Олафа Шольца: «Вікторе, вийди попити каву» як формулу присутності Угорщини в ЄС і НАТО. Нагадаю, що німецький канцлер сказав про це у грудні минулого року, коли ЄС вирішував надання Україні 50 мільярдів євро фінансової допомоги у 2024−2027 роках.
Відзначу, що в цей спосіб Європейський Союз наближається до скасування на практиці права вето щодо питань зовнішньої політики та безпеки. А це має вирішальне значення для майбутнього розширення ЄС на Україну, Молдову та держави західних Балкан. В Україні розуміємо побоювання Польщі та інших країн щодо цього питання, так само як розуміємо позицію Німеччини й Франції скасувати вето, бо в іншому випадку ЄС, який складатиметься із 45 членів, не можна буде управляти.
Газети інформують, що Урсула фон дер Ляєн знову очолить Єврокомісію, Роберта Мацола знову стане головою Європарламенту, Антоніу Кошта очолить Європейську Раду, натомість Кая Каллас стане Верховним комісаром з питань закордонних справ і політики безпеки. Це – політики, віддані зміцненню ЄС і його розширенню та всесторонній допомозі Україні.
…Голова Єврокомісії заявила, що на зламі червня і липня розпочнуться переговори про вступ України до ЄС. Ми розуміємо, що розмови не будуть прості, а сам процес займе певний проміжок часу. Хтось називає 2030 рік як дату вступу нашої держави до ЄС, а хтось інший прогнозує, що це відбудеться через декілька років пізніше.
Дати мають значення, проте вони – не головні, бо до членства маємо бути готові, перш за все, ми, українці. Мусимо завершити війну нашою Перемогою, провести глибинні реформи, імплементувати європейське законодавство, зберегти свободу і демократію. А також – успішно боротися з корупцією, відкритися на іноземні інвестиції та розв’язати питання демографічної кризи, яка глибоко вразила наше суспільство.
Для розв’язання цих питань нам необхідний політичний консенсус всіх демократичних і проєвропейських сил – політичних і суспільних. Його створення, це, перш за все, завдання влади й, зокрема, Президента Володимира Зеленського. Опозиція і широкі кола громадянського суспільства готові до такого консенсусу.
Українці ніколи не забудуть відкритих сердець мільйонів поляків, які в перші дні, тижні й місяці війни прийняли мільйони українських біженців до своїх домівок. Так само, як ми не забудемо допомоги Польської держави озброєнням, фінансами і гуманітаркою.
На жаль, у квітні минулого року на добросусідські, по-щирому дружні, відносини почали насуватися темні хмари. Польща розпочала проти України торговельну війну, найбільш дивну в історії, бо розв’язану проти держави, на яку напала росія, що погрожує агресією самій Польщі.
Польський уряд запровадив ембарго на сільськогосподарську продукцію, яке для нашого зерна не скасоване й досі. Пів року тривало блокування українсько-польського кордону, хоч для цього не було ніяких підстав. Навпаки, блокада порушила двосторонні угоди, Угоду про асоціацію України з ЄС та угоди в рамках Всесвітньої організації торгівлі.
Формально блокаду організували перевізники та фермери, але їх було дуже небагато, тож насправді кордон блокувала поліція. Акції на кордоні супроводжувалися медійною кампанією з використанням брудних «фейків» про десятки мільйонів тонн українського зерна, яке начебто імпортовано до Польщі. І про те, що зерно – «отруєне». Україні оголошено торговельну війну, хоч у торгівлі з нашою країною в Польщі був профіцит на 30 мільярдів злотих.
Враховуючи результати європейських виборів у Польщі, я змушений завершити на песимістичній ноті: Україна має готуватися до перспективи блокування Польщею інтеграції нашої держави з ЄС, коли не будуть враховані вимоги польського аграрного сектору. Отже, збереження ембарго на імпорт сільськогосподарської продукції до Польщі на невизначений термін.
Коли таке мало б статися, тоді потрібно відповісти на запитання про те, а навіщо взагалі Україні ставати членом ЄС, якщо в ньому не дотримуватимуться Копенгагенські критерії, положення таких угод як Угода про зону вільної торгівлі ЄС з Україною, норми СТО тощо? І чим тоді буде ЄС?
На сьогодні позиція Німеччини та Франції демонструє життєздатність, відповідаючи екзистенційним потребам ЄС.
Із парламентських виборів ЄС вийшов зміцнений, а не послаблений, хоч багатьох непокоїть ситуація у Франції. Розпуск парламенту президентом Емманюелем Макроном і призначення нових виборів, – це кроки безумовно ризиковані, але не катастрофічні. До своїх рішень французький лідер ретельно підготувався. Лютнева заява Макрона про готовність послати до України своїх військових багатьох збентежила як прояв ескалації війни і «безвідповідальності» її автора. Насправді слова французького президента були результатом глибокого аналізу, проведеного генштабом і урядом, започаткувавши перелом у французькій політиці щодо росії та України. Вони продемонстрували послідовність заангажованості французького лідера у справи демократичного розвитку Франції, єдності ЄС і НАТО.
Нагадую про цей факт, щоб підкреслити серйозність змін, які відбуваються в Європі та в усій спільності демократичних країн світу щодо питань безпеки, і необхідності жорсткого протистояння авторитарним режимам. Я переконаний, що в цьому питанні Рубікон перейдено, розставлено чіткі лінії розподілу на тих, хто – за Європу, НАТО і демократію, й тих, хто – за зміну світового порядку, згідно з планами росії та Китаю.
Микола КНЯЖИЦЬКИЙ, народний депутат України, журналіст, телеведучий.
Повний текст – ТУТКА.
Читайте також: Єрмак «відхрестився» від кума Тищенка.
