1. Чи завжди вдається вам протистояти спокусі догідництва і підлабузництва?
2. Як відучити наших чиновників від чинопоклонства?..
1. Чи завжди вдається вам протистояти спокусі догідництва і підлабузництва? 2. Як відучити наших чиновників від чинопоклонства?
Віктор ПИНЗЕНИК, екс-міністр фінансів України (м.Київ): - Чесно кажучи, за роботою мені було не до того, хто і яким способом шукає моєї прихильності. Будучи міністром у кількох урядах, я просто фізично не мав часу реагувати на такі речі. Для мене вони не мали значення. Думаю, про це знали всі, відтак, мабуть, навіть не хотіли даремно старатися. Тому я щось не можу пригадати яскравих випадків. - У нас взагалі немає культу і розуміння чиновника, як того, хто є найнятою особою для суспільства. Сформована система, при якій людина існує для влади, а не влада для людини. Це питання серйозніше, ніж моральна проблема. Воно полягає у зміні повноважень і функцій. Поки буде потреба кожен крок узгоджувати із владою, ми завжди матимемо залежність громадянина від бюрократа.
Ксенія ЛЯПІНА, депутат Верховної Ради, фракція «Наша Україна - Народна самооборона» (м. Київ): - Раніше вдавалося і зараз начебто вдається. На мою думку, тут вся справа у самоповазі. Якщо ти - людина самодостатня, у тебе не буде потреби хотіти чути лестощі. Я для себе такий внутрішній «фільтр» встановила. Він дозволяє розрізняти заслужену похвалу від солодких перебільшень. - Це залежить від кількох факторів. Перший - системний. Ми маємо перебудувати систему нашого державного управління. Якщо чиновник чітко знатиме межі своїх повноважень і не порушуватиме їх, для нього це буде страховкою від спроб тиску зверху. Відповідно зникнуть підстави для чинопоклонства. А друге - ментальність людей. На державну службу мають іти ті, хто має самоповагу і є самодостатнім.
Ярослав СУХИЙ, депутат Верховної Ради, фракція Партії регіонів (м. Київ): - Якщо бачу, що хтось дуже вислужується, можу пожартувати: «Виходячи з кабінету начальника, старайся не зачепитися носом за поріг». Лестощі сприймаю спокійно. Медоточиві уста на мене не впливають. До підлабузників ставлюся з підозрою. - Із нинішньою чиновницькою братією вже нічого не вдієш. Тільки демократизація і встановлення громадянського суспільства можуть зробити з держслужбовця істинного слугу народу, а не лакея з гнучким хребтом, зручного для свого начальника.
Петро САГАНЮК, міський голова (м. Володимир-Волинський): - Стараюся присікати такі прояви одразу. Кажу людині в очі, що вислужуватися не годиться. Але такі ситуації трапляються нечасто, бо у міськраді мою позицію знають давно. Хоча поодинокі спроби все одно бувають. Хтось хоче словесно піддобритися, хтось пропонує пообідати разом (сміється - авт.) - По-перше, треба самого себе поважати. По-друге, керівникам не слід заохочувати до підлабузництва. Вже кілька років намагаюся уникати привітань до дня народження. Стараюся в цей час взяти відпустку на два тижні. Щоправда, після відпустки все одно ще йдуть «ходоки» із букетами, але вже менше. Подаровані квіти виставляю в приймальні, щоб працівники міськради також милувалися оранжереєю. А взагалі-то, у дорослому віці людину переробити складно. Починати виховувати гідність треба ще з дитинства.
Галина КАЖАН, заслужена артистка України (м.Луцьк): - Тоді хто ж є на світі, щоб був без гріха? Говорити на біле - чорне і навпаки - бридко. Проте ця хвороба не мною придумана, вона деморалізувала суспільство, узаконила теорію: «Я - начальник, ти - дурак». І щоб перемогти ту посередність, доводилося застосовувати секрети своєї професії, використовуючи на другому плані психофізичну дію. А ще вечорами молити Господа: «Дай мені сили змінити обставини мого життя. Дай терпіння знести те, що змінити не можу. Дай мудрість, щоб відрізнити одне від іншого». - Себто вам дати якісь рецепти? Для мене істина одна. Виховувати в собі почуття власної гідності і незалежності, тоді потреба в ідолопоклонстві сама собою відпаде. Але як це сказати різного рангу чиновникам - не знаю. Роль Кассандри, вочевидь, не на часі. Бліц провела Тамара ТРОФИМЧУК.
