Як троє чоловіків вибралися з найбільш захищеної вʼязниці Америки
12 червня 1962 року трійко зухвальців змогли втекти з Алькатрасу – і їх більше ніхто ніколи не бачив. Що сталося з Френком Моррісом та братами Енглін (на фото), залишається загадкою, але винахідливість їхньої втечі з найбільш захищеної в’язниці США захоплює досі
У цій тюрмі, яка здобула неофіційну назву «Скеля», утримували найнебезпечніших злочинців США, наприклад – Аль Капоне. Розташовану на маленькому острові у бурхливих водах затоки Сан-Франциско в’язницю вважали неприступною фортецею. Але 12 червня 1962 року знайшлись ті, хто зробив неможливе…
Зухвалий план втечі з моторошної в’язниці
Френк Лі Морріс осиротів у 11 років, а вже у 13 його засудили за перший злочин. Морріс провів більшу частину свого життя в різних виправних закладах. Його звинувачували у різних злочинах – від зберігання наркотиків до збройного пограбування. Але, мабуть, найбільше він прославився своїми втечами з в’язниць.
Після чергової втечі з тюрми у штаті Луїзіана у січні 1960 року його відправили до «Скелі». Щойно він потрапив в Алькатрас, одразу почав думати про те, як йому звідси втекти. Його сусідами по блоку були засуджені за пограбування банків брати Джон і Кларенс Енгліни та Аллен Вест, що перебував у Алькатрасі з 1957 року. Усі чоловіки знали одне одного за попередніми в’язницями, в яких були разом. І оскільки вони були сусідами по камерах, то розмовляли ночами.
Під керівництвом Морріса четверо в’язнів почали вигадувати складний і зухвалий план втечі. Протягом кількох місяців чоловіки довбали пошкоджений сіллю бетон навколо вентиляційного отвору під раковиною у камері. За допомогою металевих ложок, викрадених з їдальні, дриля, виготовленого з двигуна пилососа та старих лез від пилки, вони викопали хід у підсобний коридор, який не охоронявся.
Щоб замаскувати шум свердла, Морріс щодня грав на акордеоні протягом години, коли в’язням вмикали музику. Після того, як вони зробили достатньо велику діру, щоб пролізти крізь неї до коридору, то влаштували там секретну майстерню.
Чоловіки зробили з акордеона апарат для надування плоту та вирізали весла зі шматочків фанери.
Вони приховували діри в стінах фальшивими ґратами з пап’є-маше, виготовленими з журналів тюремної бібліотеки. У таємній майстерні майбутні втікачі будували імпровізований гумовий пліт розміром 2 на 4 метри та шили рятувальні жилети з понад 50 викрадених плащів. Щоб запечатати гуму, вони розплавили її за допомогою гарячих парових труб в’язниці. Чоловіки зробили з акордеона апарат для надування плоту та вирізали весла зі шматочків фанери.
Вибираючись із камер, залишали в ліжках свої… підроблені голови
Але поки вони працювали, їм треба було приховувати свою відсутність від охоронців, які періодично проводили нічні перевірки. Тож із мила, зубної пасти та туалетного паперу вони виліпили пап’є-маше моделі своїх голів. Щоб зробити їх більш реалістичними, чоловіки пофарбували їх у тілесний тон вкраденою фарбою та обклеїли справжнім волоссям з підлоги тюремної перукарні. Вибираючись із камер вночі, спільники залишали голови на своїх ліжках поруч з імпровізованими людськими фігурами під ковдрою, створеними з одягу та рушників…
Нарешті в ніч проти 11 червня 1962 року в’язні були готові втілити в життя свій геніальний план. Залишивши свої підробні голови в ліжках, щоб обдурити охоронців, Морріс і два брати Енгліни виповзли крізь діри в стінах камери. Втеча Веста була зірвана, бо він не зміг вчасно вибратися зі своєї камери, тому інші пішли без нього.
Утікачі піднялися на дах тюрми, перебігли через нього з надувним човном, проскочивши повз вежу спостереження і спустилися по зовнішній водостічній трубі, перетнули двір в’язниці, подолали дві огорожі з колючим дротом 3,7 метра заввишки та скотилися з крутого насипу до північно-східного берега острова. Біля води вони надули човен і зникли в темряві…
Через сім днів залишки плоту прибило до берега біля мосту Голден Гейт, а наступного дня виявили один із саморобних рятувальних жилетів. Але трьох утікачів більше ніхто не бачив. Вижили вони чи загинули в бурхливих водах на саморобному човні – досі загадка.
Їх розшукують ще й досі…
…У 2018 році поліція Сан-Франциско виявила, що п’ять років тому їй надіслали таємничий лист від людини, яка видавала себе за Джона Енгліна.
У листі було написано: «Я втік з Алькатрасу в червні 1962 року. Так, нам всім це вдалося зробити в ту ніч, але це було непросто!». У листі стверджувалося, що чоловіки жили таємно, Френк Морріс помер у жовтні 2005 року, а Кларенс Енглін – у 2008 році. Автор листа сказав, що тепер він хоче домовитися про свою здачу в обмін на лікування від раку. ФБР перевірило лист, але не змогло сказати, чи він справжній.
Цікаво, що справа втікачів все ще відкрита у Службі маршалів США. У 2022 році було опублікувано оновлені фото, як зараз можуть виглядати троє зниклих в’язнів Алькатрасу. Служба також закликає надати будь-яку інформацію про них, сподіваючись нарешті пролити світло на цю таємницю.
P.S. Цю історію екранізовано у 1979 році у фільмі «Втеча з Алькатрасу» режисером Доном Сігелом за однойменною книгою Дж. Кемпбелла Брюса.
Одну з головних ролей виконав Клінт Іствуд (на фото). В’язницю Алькатрас закрили у 1963-му, і через десять років там відкрили музей. Усього з 1936-го по 1962-й було скоєно 14 спроб втечі з цієї тюрми, у яких брало участь 36 ув’язнених. І лише трьом героям нашої статті вдалося зникнути безслідно…
Майлз БЕРК, bbc.com.
Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно! Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу Волинь ЗМІ