Очільник навчального закладу Андрій Михалевич і досі втішений тим, що такий сучасний вигляд гімназія отримала 2017 року.
Село без знака, в якому «ловить» оператор «сябрів», дякує Японії та цитує… Сенеку
Журналістські стежки-дороги завели мене у населений пункт, назва якого є співзвучною з найпрацьовитішою свійською твариною, – у Конище на Ратнівщині. А невеличку екскурсію цим поліським селом провів тамтешній вчитель історії, завідувач місцевої гімназії-філії Андрій Михалевич
«Ще два укриття гімназія орендує в приватних будинках»
– Наш заклад бере початок із польської доби – з 1936 року, коли школа складалася з двох кімнат. Навіть дерево, з якого зроблені стіни тодішньої будівлі, дотепер збереглося.
Реконструкцію гімназії проводили частинами досить тривалий час. Такий вигляд, як зараз, школі надано 2017-го. Ми тоді брали участь у грантовій програмі від уряду Японії щодо безпечних умов існування, безпеки життєдіяльності. Виграли кошти – перекрили дах, утеплили фасад, зробили обмостку, «водосточку», добудували туалет, а також – ще одну класну кімнату. Школа зовсім змінила свій вигляд, – не приховав мій співрозмовник.
На цей час тут – 83 здобувачі освіти. Також діє дошкільний підрозділ: у двох групах є 32 вихованці. Педагоги (їх – 21) навчають учнів із 1-го по 9-й класи у змішаному форматі. У школі є власне укриття, а ще два навчальний заклад орендує у приватних будинках.
«Раніше тут був острів, оточений болотами»
Щодо історії самого села, Андрій Йосипович розповів, що рік заснування Конища – 1604-й. Тоді польський король передав ксьондзові село, яке тоді ще було… островом. Теперішня дорога до Ратного – це було єдине з ним сполучення. На північ, на схід і на захід були болота. Кінь згаданого власника цих земель випадково туди втрапив і загинув, коли той вирішив сюди приїхати і побачити їх. За легендою, від того, що ця тварина була сильна, дужа, і походить назва села. А окреме урочище поблизу села називається Ксьондзове.
Попри механізацію, у Конищі таки є ще коники.
Андрій Михалевич не приховав, що, попри стрімку механізацію, з десяток коників таки тримають нині в селі. Тоді як тамтешніх мешканців нині – близько 650-ти.
Сам знак «Конище» при в’їзді в населений пункт і досі відсутній. Його зняли за вказівкою влади, як почалася повномасштабна війна. Він, зі слів пана Андрія, знаходиться на зберіганні в одного місцевого жителя. А до кордону з білоруссю звідси – зо 20 км.
«До міністра легше додзвонитися, ніж до мене»
У селі є клуб, але танців там не проводять – лише благодійні заходи на підтримку ЗСУ. Працівники школи також щомісяця їх організовують, долучаючись до збору коштів для військових, не тільки перераховуючи свій одноденний заробіток. Зокрема, нещодавно відправили дрон для наших військових.
– Один наш випускник втратив дві кінцівки. Йому – 21 рік. Зараз він – на реабілітації, потім – протезування…
Тут свого часу багато голосів віддали за президентство Віктора Януковича і журналісти писали, що Конище треба перейменувати на Януківку.
До 20-ти хлопців із нашого села – на війні. Із нашого колективу, зокрема, – шестеро (з педагогічного й обслуговуючого персоналу), – поділився зі мною Андрій Михалевич.
Він також пригадав, що раніше, коли 11 років тому приїхав сюди на роботу, тут роздавали земельні ділянки. І нині молодь залишається в селі, будує житло. Місцеві мешканці їздять на заробітки в Польщу, вертаючись сюди, щоб розбудовувати свій населений пункт.
Щоправда в сучасних реаліях тут – перебої з українським мобільним зв’язком. Тоді як білоруський оператор сам вмикається.
– Кажуть знайомі та друзі, що, певно, до міністра і то легше додзвонитися, ніж до мене, – із посмішкою говорить пан Андрій.
«Скільки б ти не жив, усе життя слід навчатися»
Щодо історичних пам’яток у селі, то він назвав церкву кінця XIX століття, яка пережила багато політичних і релігійних лихоліть. 1989 року її було заново відкрито й освячено на честь Святих Праведних Богоотців Іоакима та Анни.
Збережено в хорошому стані й пам’ятний знак на місці розстрілу тамтешніх мешканців-євреїв під час Другої світової війни. Адже українці свого часу жили з ними тут досить дружно і переховували їх від німців…
Щодо старої історії про те, що тут свого часу багато голосів віддали за президентство Віктора Януковича і журналісти писали, що Конище треба перейменувати на Януківку, мій співрозмовник пригадав, що до села якраз тоді прокладали асфальт.
– Тому дуже багато мови тоді було, що через вибори нам його зробили. Ніби за те, що за нього проголосували… Хоча відповідні роботи ще раніше планували тут провести, – констатує із плином десятиліть пан Андрій.
Не виключено, що в сучасних реаліях про той свій вибір конищани не раз і не два пошкодували. Особливо – матері військових-односельців, яким є за що проклинати путіна й того ж януковича, якого перший «пригрів» після втечі з України…
Більшою цікавинкою села Конище для начитаних людей є те, що тут просто неба можна прочитати цитату давньоримського філософа, поета й оратора Сенеки: «Скільки б ти не жив, усе життя слід навчатися». І, досить символічно, що табличку з нею розміщено на фасаді школи, якою опікується вже знайомий вам Андрій Михалевич.
Світлана ЗОЗУЛЯ.
Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно! Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу Волинь ЗМІ
