У руках Жанни Божко – неймовірна реліквія!
«Коли прийшли сталіністи, моя бабця Марія закопала цей патріотичний рушник під грушею»
Він був схований у землі від «совєтів», побував у московському Мітіно, але повернувся знову до своєї власниці в Україну. Ось такий напис є на ньому: «Україно, Україно, ненько ж моя ненько, як згадаю тебе, краю, зів’яне серденько. Щирою рукою рушник вишивала та щастя і долі у Бога я благала»
– Важко сказати, скільки років цьому рушнику, напевно, скоро буде сто, – розповіла мешканка прибузького села Млинище Жанна Божко, показуючи справжній український оберіг, вишитий цікавим орнаментом із патріотичними синьо-жовтими віршованими строфами. – Мені його подарувала бабуся Марія у 1993 році, в день нашого весілля, і розповіла про його незвичайну долю.
Марія Олексіївна Порва, 1918 року народження, проживала в селі Бужанка тепер Володимирського району. Сім’я її чоловіка Володимира – з переселенців, жили біля Грубешова. Його маму поміж інших українців вивели на розстріл. Коли прогриміла кулеметна черга, жінка впала долілиць разом з іншими. Але куля дивом її не зачепила. Тому нелегкі спогади їм довго ятрили душу.
У Бужанці почали господарювати, двоє дітей народили й виховали. Будували плани, які прихід радянської влади перекреслив. Було неспокійно, тим більше, що два брати пані Марії – Левко і Сяньо (Олександр) перебували в партизанах, і їх називали, «лісовими» хлопцями. Отож, жінка, яка вже на ту пору мала двох дітей, почала ховати все, що могло б вказувати їхню причетність до бандерівського руху. Знала добре, що небезпечним атрибутом є згаданий рушник. Тому, не довго думаючи, гарно його замотала й закопала на подвір’ї під високою грушею.
Коли прогриміла кулеметна черга, жінка впала долілиць разом з іншими. Але куля дивом її не зачепила.
Так він там пролежав багато років аж до часу здобуття Україною незалежності, потім зайняв почесне місце в скрині. А в 1993-му, коли улюблена внучка Жанна виходила заміж, подарувала їй як дорогоцінний оберіг, як символ любові до всього рідного, українського.
Так його зберігали в молодій сім’ї тривалий час. А якось під час приїзду чоловікового рідного брата з родиною у Млинище до батьків у гості попросили подарувати їм цей рушник у Підмосков’я, як спомин про Україну. І хоч спочатку сумнівалися, чи варто це робити, відмовити було незручно. Невдовзі трапилося так, що подружжя раптово померло. А їхня дочка Надія, продаючи під час виїзду за кордон квартиру батьків, запропонувала Жанні приїхати й забрати все цінне. Серед такого був подарований бабусею Марією рушник. Таким чином він знову подолав немалу відстань від московського Мітіно до маленького села Млинище й посів своє чільне місце у великій залі будинку Божків.
До речі, ця сім’я користується великим авторитетом у рідному селі й окрузі. Їхню гарну хату прикрашає давно встановлений на флагштоці синьо-жовтий національний прапор. А син Андрій з перших днів повномасштабної війни повернувся із заробітків з Іспанії і воює на передовій на різних напрямках.
Пані Жанна каже, що хоч тривог вистачало і вистачає, але сина не відмовляла йти в ЗСУ, бо дух патріотизму, який оселився в генах, – це назавжди.
Алла ЛІСОВА.
Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно! Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу Волинь ЗМІ
Читайте також: Боєць волинського підрозділу Нацгвардії України розповів, як відбудовував зруйновані рф мости (Відео).
