Під час лікування із Василем завжди поряд була Марія.
У солдата взяли кістку зі стегна й виправили розтрощену щелепу
В Івано-Франківській обласній клінічній лікарні під час роботи міжнародної місії Face the Future пораненому зі складним дефектом щелепи профільний хірург із Хьюстона зробив унікальну операцію з відновлення обличчя
Титанові пластини, на жаль, не прижилися…
– Ми взяли кістку зі стегна й зробили реконструкцію нижньої щелепи, щоб вона мала контакт із верхньою, – розказує доктор із США Террі Тейлор.
Зрештою, саме ця операція допомогла пацієнту – він нарешті зміг жувати і навіть просто відкривати рота.
Внаслідок поранення, яке Василь Коржук отримав на Запорізькому напрямку, у бійця тероборони була повністю зруйнована нижня щелепа.
Чоловіка оперували в Запорізькій обласній клінічній лікарні. Поставили чотири титанові пластини і трахеостому.
Продовжили лікування в Дніпрі. Далі був Івано-Франківськ, Львів…
Пластини, на жаль, не прижилися. Їх довелося зняти.
– Мені було дуже тяжко жувати, щелепа зсунулася, зуби не сходилися, крім того, мені і язик зачепило, – каже Василь.
Але він все ж вірив, знайдеться лікар, який зможе все виправити. Тож на міжнародну місію Face the Future, яка приїхала у Івано-Франківську обласну лікарню, покладав особливі надії. І не помилився.
«Марія – його найкращий цілитель»
Під час лікування із чоловіком поряд завжди була його дружина. Пані Марія каже, що для неї важливо, аби чоловік у найважчі хвилини відчував, наскільки вона його любить, який значущий він для сім’ї, для дітей.
– Коли чоловік був на передовій, ми завжди спілкувалися по відеозв’язку, – розповідає Марія.
Як заступав на бойове чергування, дружина обов’язково благословляла його, яка б година доби не була.
Його, пораненого, побратим із Донеччини тягнув на собі 4 км. На жаль, його рятівник пізніше загинув.
Родина Коржуків – із Верховини. У сім’ї троє діточок: усі – дівчатка. Найстаршій Марічці – 14 років, середульшій Анні – 9, а найменшій Даринці – 6.
Василь пішов у тероборону одразу після повномасштабного вторгнення. А вже 25 квітня разом із побратимами поїхав на схід України. Воював на Запорізькому напрямку.
14 серпня минулого року при мінометному обстрілі отримав уламкове поранення нижньої щелепи. Українські військові тоді звільнили територію й утримували її.
Розповідає, що його, пораненого, побратим із Донеччини тягнув на собі 4 км. На жаль, його рятівник пізніше загинув.
«Битися з ворогом, а не ховатися від нього»
Марія каже, що діти все знають про тата: про його бойовий шлях, про поранення, про його побратимів.
– Цей час для мене був найважчий – час величезних переживань, великої віри. І – великої молитви, – наголошує жінка.
І Василь, і Марія переконані, що для перемоги потрібно бути єдиними, викоренити російський дух, битися з ворогом, а не ховатися від нього. І в усьому покладатися на Бога.
