Людина і суспільство 29.06.2024, 16:46

88-річна ветеранка УПА з Волині і сама пішла б воювати (Відео)

«Я б написала Путіну листа: «Чуєш ти, пацюкові твої очі, я в Сибіру вижила і повернулася, щоб тут вмерти спокійно. А ти не даєш»

Так каже дитина війни і ветеранка УПА Надія Забіроніна. В 11 років волинянку вивезли у заслання за зв’язок родини з повстанцями. Повернутися додому вона змогла лише через 20 років. Нині має єдину мрію — побачити перемогу України на власні очі.

Спогади жінки про дитинство у засланні, повернення додому і книгу, героїнею якої стала, йдеться у сюжеті Суспільного.

«Що ж вони думають, що я не готуюся? Готуюся! З таким рюкзаком піду, як хлопці не хочуть воювати, то нехай чекають бабу Надю. Я сама собі пошила цей рюкзак – на плечі, і пішла. Ще там кину якого сухаря...» - каже рішуче Надія Забіроніна.

І з цим рюкзаком, розповіла бабця, коли розпочалася повномасштабна війна, збиралася іти до ТЦК, але відмовив син.

У свої 88, говорить, вона точно знає, що здатна витримати усе. Показує світлини, де вона у Сибіру. Каже, усім смертям на зло ми усе перебороли і вижили.

Жінка пригадує події 1947-го, коли її одинадцятирічну нквс-івці забрали з дому разом з мамою, інвалідом ІІ групи.

Тоді з Горохова вивезли 14 сімей. 21 день їх везли до російського Кисельовська. Ці вагони маленька Надя запамятала на усе життя: «Смердючі, брудні, холодні. І нас туди усіх запхали, як скотину, бо це вагони призначені для худоби».

Замість школи у Сибіру дітей заставляли тяжко працювати. Малих дівчаток років 12-13 возили на полігони розчищати сніг.

Надія у Сибіру вийшла заміж і народила двох синів.

Тим часом старша сестра Надії була в УПА. «УПА - це було для нас святе діло», – зізнається героїня. Каже, тоді сестра так і сказала матері, хто піде допомагати, як не я.

Історія Надії Забіроніної увійшла до книги «Таборові книги», яку нещодавно презентували у Луцьку. Це збірка свідчень українців, яких дітьми виселили до Сибіру чи Казахстану.