Філіп Петі і його прогулянка по хмарах

Проєкт-дійство, яке автор ретельно готував протягом 6 років, стало справжнім подоланням себе. Хоча місцева влада розцінювала це як хуліганський вчинок. Для реалізації задуманого канатоходець використовував ексклюзивний восьмиметровий балансувальний шест вагою 25 кг і спеціальний трос. У процесі підготовки він тричі побував у США, а одного разу разом із помічником Джимом Муром облетів вежі на гелікоптері. Крім того, Філіп розробив і створив їхні зменшені копії, які стояли у його квартирі. Він наполегливо тренувався, відпрацьовуючи кожну деталь в маєтку батьків. За три тижні до «часу Х» Петі поранив ногу великим цвяхом, але це не завадило йому здійснити задумане.

«Коли я бачу два апельсини – я жонглюю, коли я бачу дві високі вежі – я йду».

Вдень 6 серпня Петі і шестеро його помічників під’їхали до будівлі Всесвітнього торгового центру, перевдягнені у форму вантажників. Вони поділилися на дві групи і за підробленими перепустками зайшли в приміщення. Спочатку  хотіли підняти все обладнання лише на 82-й поверх Південної вежі, де знаходився кабінет одного із соратників француза. Але удача була на їхньому боці. Саме в цей день кілька компаній організували переїзд у нові офіси, і команда Петі легко загубилася серед безлічі чужого майна. Це допомогло підняти обладнання одразу на 104-й поверх. Ще двоє людей таємно проникли нагору Північної вежі, де затаїлися до настання темряви, щоб допомогти перекинути канат. Після всього зробленого Петі скаже, підкреслюючи складність плану: «Якщо я справді хотів це зробити, мені потрібно було розробити справжній план пограбування банку».

Монтаж каната проходив вночі за допомогою лука і стріли, до якої був прив’язаний один із його кінців. Вистріл зробив Жан Луї Блондо, а на іншому боці мотузку з тросом зловив сам Філіп. До самого ранку тривала установка важкого каната. Петі не лише 8 разів пройшовся між вежами, але й протягом 45 хвилин, анітрохи не соромлячись, виробляв дивовижні трюки. Його дівчина Анні порівняла це дійство із походом по хмарі, так зачаровано-витончено виглядав Філіп.

Після закінчення дійства під захоплені оплески зібраної публіки Філіпа Петі доставили у поліцейський відділок, щоправда, практично одразу відпустили, призначивши адміністративне стягнення у вигляді… безкоштовних виступів перед дітьми. 
Журналісти, які чекали внизу, запитали відважного канатохідця про мотиви його вчинку, і той їм щиро відповів, виразивши таким чином своє життєве кредо: «Коли я бачу два апельсини – я жонглюю, коли я бачу дві високі вежі – я йду».

Цікаво, що канатоходець придумав цей трюк, перебуваючи в очікуванні прийому у стоматолога. В одному із журналів було опубліковано фото недобудованих веж, яке в голові канатохідця одразу ж породило думку про те, як би пройти між ними. Численними фотографіями знакової події ми зобов’язані фотографу Жану Луї, другові та соратнику Петі, який допомагав йому втілити задуману ідею. За свій прохід у Нью-Йорку Філіп Петі був внесений до Книги рекордів Гіннеса, де його ім’я знаходилося понад 30 років.

У 2008 році на екрани вийшов документальний фільм «Людина на канаті» виробництва Великобританії режисера Джеймса Марша, що розповідає про цей неймовірно сміливий трюк. У 2015 році побачив світ художній фільм «Прогулянка», знятий Робертом Земекісом, у центрі сюжету якого також лежить цей епізод. Також про Петі написана дитяча книга Мордехая Герштейна «Людина, яка пройшла між вежами», за якою згодом був знятий анімаційний фільм.

Після того, як слава впала на голову Петі, на нього посипалися й комерційні пропозиції про зйомки у рекламі та телешоу. Однак француз завжди волів залишатися вільним художником, за будь-яким приводом відмовляючись від спокусливих обіцянок людей, які хотіли на ньому заробити. Єдине, що він погодився прийняти, був довічний пропуск на оглядові майданчики підкорених ним веж.

Щоб рухатися далі після найважливішої справи в житті, Петі вступає в американський цирк Ringling Brothers, де він почав підготовку власного шоу. Під час виснажливих тренувань, коли виконувалося подвійне сальто на канаті, Петі упав, зламавши собі ногу, руку і ребра. Філіп соромився ходити з паличкою, але зміг подолати себе і повернутися до виступів.

Опису свого життєвого шляху Петі присвятив книгу «Досягти хмар», яка надихнула Роберта Земекіса зняти фільм «Прогулянка»(англ. The Walk) про її автора. Петі дав згоду на екранізацію лише після того, як його запевнили, що у фільмі максимально докладно розкажуть про його особистість. Сам канатоходець активно брав участь у знімальному процесі «Прогулянки», допомагаючи актору Джозефу Гордону-Левітту вивчати трюки і пересуватися по канату.

У 1989 році на святкуваннях на честь 200-річчя Великої французької революції 40-річний Петі впевнено пройшов близько 700 метрів по дроту, який був натягнутий під кутом з поверхні землі до другого рівня Ейфелевої вежі. Після Нью-Йоркських веж Петі встиг дати 79 шоу в різних куточках планети. Він пройшов у Єрусалимі над єврейськими та арабськими кварталами, випустивши голуба миру, у французькій столиці між Ейфелевою вежею та палацом Шайо і, звичайно, у Нью-Йорку над Амстердам-авеню.

… Сьогодні Петі 74 роки, живе він у США. Дивак, який підкорив увесь світ, продовжує тренуватися, регулярно з’являючись у Центральному парку. Він стверджує: «Я перестану бути канатохідцем, коли вже не зможу ходити по землі».

Марта ЗВІДУСІЛЬСЬКА, zvidusil.in.ua

---

На продовження теми

Канатоходець

Жив колись на світі славний канатоходець. Усі люди захоплювалися його надзвичайною спритністю. Ніхто ніколи не бачив, щоб він упав чи бодай втратив рівновагу

Настав час, коли в цирку, де він працював, почалися серйозні фінансові проблеми. Щоб привабити публіку, директор запропонував артистові підняти канат вище і додати небезпечних трюків.

Працівники цирку покладали на канатохідця великі надії і вірили, що йому, як завжди, усе вдасться.

Він запитав колег: «Ви впевнені, що мій номер вийде?»

Ті відповіли: «Ми тобі довіряємо і впевнені, що і цього разу все буде якнайкраще».

Ризикований виступ канатохідця справді мав величезний успіх. Щодня люди купували в цирковій касі квитки, щоб стати учасниками незвичайного дійства.

Минув рік, директор задумав досягти ще більшого успіху і висловив побажання, щоб канатоходець продемонстрував іще вищу майстерність і знову привабив численну публіку. Він запропонував протягнути металевий канат над великим водоспадом – від одного берега ріки до другого – запросити телебачення і всіх довколишніх мешканців на небачене видовище.

Працівники цирку знову покладали великі надії на канатохідця. Він не відмовився виконати і це завдання.

За хвилину до початку небезпечної переправи канатоходець ще раз запитав у своїх друзів, чи справді вони в нього вірять і надіються на нього.

«Так!» – загукали всі без винятку.

Акробат виконав цей складний номер і вкотре викликав у публіки величезне захоплення.

По закінченні номера циркач підняв руку, даючи публіці зрозуміти, що він хоче щось сказати.

«Довір’я, яке ви мені виявили, не має меж», – сказав він.

«Це очевидно», – від імені глядачів відповів якийсь чоловік.

«Тому я хочу запропонувати вам щось іще незвичніше, ніж те, що ви досі бачили!»

«Прекрасно. Скажи, що це має бути. Наше довір’я до тебе безмежне: ми погоджуємося на все, що ти запропонуєш!»

«Я перейду по цьому канату туди й назад, штовхаючи перед собою візок. А оскільки ви маєте до мене безмежне довір’я, то я хочу посадити в нього когось із вас. Зробимо переправу вдвох».

Проте ніхто не зголосився.

І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні. І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав... І кинулись учні, і збудили Його та й благали: рятуй, Господи, гинемо! А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні? (Мт. 8, 23–26).

Бруно ФЕРРЕРО, оповідання із книги «365 коротких історій для душі»